Листя горіха – Folia juglandis

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 5Следующая ⇒

Тема: Хінони, бензохінони.

План лекції.

1. Визначення поняття «хінони», «нафтохінони»
2. Біологічна дія хінонів.
3. ЛР і ЛРС, які містять нафтохінони.

Хінони – циклічні дікетони, в молекулі в молекулі яких кетогрупи входять в систему сполучених зв’язків. Бензохінон існують у вигляді двох ізомерів:

1, 4 – бензохінон

1, 2 – бензохінон

Заміщені 1, 4 – бензохінони – окислювачі. Вони беруть участь в клітинному диханні. До цієї групи відносяться убіхінон (кофермент Q, KoQn). Частіше зустрічаються в природі Q 6-Q10. У людини є Q10. KoQ одержують з біомаси мікроорганізмів. Застосовуються препарати «убіхінон», «Коензім» як антиоксиданти, для зменшення гіпоксичних ушкоджень, які викликані недостатністю кисню при серцево – судинних захворюваннях, як імуномудолятори.

Нафтохінони

Листя горіха – Folia juglandis

Горіх волоський – juglans regia

Рід горіхові – juglandaceae

Високе дерево до 35 м з розлогою кроною і гіллястим сірим стовбуром. Листки чергові, великі, не парно перисті, з трьома – п’ятьма парами листочків. Листочки видовжені, загострені, зверху – голі, знизу – опушенні. Квітки одностатеві одинокі або зібрані по 2 – 3. плід несправжня кістянка.

Поширення. Дико росте на Кавказі, а середній Азії, в горах малої Азії. На Україні розводять як плодове дерево.

Заготівля. Травень – червень місяць. Відщипують листя від черешка. Сушать в тіні тонким шаром, час від часу перегортаючи.

Хімічний склад. Містить юглон і гідроюглон, їх глікозиди, дубильні речовини, флаваноїди, каротин, мікроелементи, ядро горіха містить жирну олію.

Біологічна дія та застосування. Настойка з листя діє як в’яжучий, протизапальний, ранозагоювальний засіб. Настій застосовують для полоскання при гінгівіті, стоматиті, парадонтозі, гастритах, проносах. Олія волоського горіха виявляє антисклеротичну дію.

Трава росички – Herba Droserae

Росичка круглолиста – Drosera ratundifolia

Рід росичкові – Droseraceae

Багаторічна рослина - комахоїд. Стебло квітконосне заввишки 10 – 25см, безлисте у кілька раз довше за листя. Листя в прикореневій розетці з довгими черешками і круглою пластинкою, зверху і з країв вкриті головчастими червоними волосками. Квіти правильні, двостатеві, білі, дрібні, зібрані в китицеподібній завійці. Плід коробочка. Росте в північних районах України. Заготовляють в момент цвітіння. Використовують свіжою або сухою.

Хімічний склад: нафтохінони – дрозерон, плюмбагон, флаваноїди, дубильні речовини, солі Fe, Mg, P, Mn, Si, Ca.

Біологічна дія та застосування: антибактеріальний засіб проти стафілококів, стрептококів, збудників туберкульозу, відхаркувальний засіб при застудах. Екстракт росички входить в склад препарату евкабал. Свіжий сік зовні лікує бородавки, мозолі, затвердіння шкіри.

Відновні форми

Окисні форми

Відновні форми антраценпохідних:

Залежно від будови агліконів антраценпохідні розподіляються на три основні підгрупи:

1. Мономерні – антраценпохідні з однією молекулою антрацену.
2. Димерні – сполуки з двома молекулами антрацену.
3. Конденсовані – антраценпохідні, в яких два мономери зв’язані між собою двома одинарними і одним подвійним зв’язками.

Окислені форми:

1. Клас емодіну або хризацину( хризофанол, алое-емодин, реїн і т.д.) – мають замісники –ОН- групи в обох бензольних кільцях.
2. Клас алізарину (алізарин, луцедин тощо) – ОН-групи розташовані в одному бензольному кільці антраценового ядра.

Агліконами глікозидів можуть бути всі групи антраценпохідних, за винятком діантрахінонів. Цукрові компоненти: глюкоза, рамноза, ксилоза, арабіноза.

Поширення і локалізація.

Антраценпохідні поширені в вищих рослинах, лишайниках, грибах, бактеріях, комахах і морських тваринах. Значна частина похідних антрахінону виділена із нижчих грибів роду аспергілюс і пеніціліум, антрацекліни виділені із мікроорганізмів – стрептоміцети. В вищих рослинах антрахінони зустрічаються в таких родинах ранникові, гречкові, бобові, крушинові.

Частіше антраценпохідні накопичуються в листях, плодах, корі, підземних органах. Вони знаходяться в розчиненому вигляді в клітинному соку, рідше – в відмерлих частинах рослин.

Антраценпохідні в лікарській рослинній сировині представлені глікозидами і агліконами.

Кількісне визначання

1. Колориметрія забарвлених розчинів з NaOH. Мономери

ЛР і ЛРС, що містять антраглікозиди групи емодіну або хризацину.

Род жостерові Rhamnaceae

Народна назва: вовчі ягоди.

Рослина. Високий кущ або деревце з гладкими розміщеними почергово гілками, покритими білими сочевичками.

Листя почергові широкоеліптичні, цільнокраї, блискучі, гладкі з 6-8 паралельними вторинними жилками.

Квітки мілкі, зеленувато-білі, зібрані пучками в пазухах листя. Плід кістянка, яка змінює своє забарвлення (зелене, червоне, чорне). Містить 2, рідше 3 двояковипуклі кісточки з дзьобоподібним носиком. Плоди отруйні.

Заготівля. Ранньою весною в фазі сокоруху. На відведеній території стовбур косо зрізають пилкою або топором не нижче 10 см від землі. Таким способом відновлюється молода паросль.

Охоронні заходи. Періодичність заготівлі 3-5 років для невисоких кущів, для високих – 7 років.

Сушка. Проводиться на відкритому повітрі, або під навісом перемішуючи.

Сировина. Трубчаті і жолобкуваті куски різної дожини, товщиною до 2 мм. Зовні кора більш - менш гладка, темно бура або темно сіра, часто з білуватими поперечно витягнутими сочевичками і сiрими плямами.

Внутрішня поверхня жовто-оранжева або червоно-бура на зламі м’якощетиниста. Запах слабкий, смак гіркуватий, при жуванні слина забарвлюється в жовтий колір.

Домішки: вільха сіра, черемха, жостер проносний, калина звичайна, верба.

Кора крушини відрізняється від інших кор:

1. при легкому здиранні зовнішньої частини пробки виявляється малиново-червоний шар (у інших рослин – зелений або бурий)
2. кори різних рослин дають реакцію з залізо-амонієвими галунами чорно -синє або чорно зелене забарвлення (крушина не дає таку реакцію)

При маркуванні необхідно вказати рік збору цієї сировини. Свіжо-зібрана кора має побічну дію: викликає тошноту, рвоту, подразнює слизові оболонки із-за присутності в свіжій корі глікозидна франгулярозиду (відновлена форма антраценпохідних). При зберіганні він окисляється ферментами в глюкофрангулін (окисна форма). Рекомендують кору крушини застосовувати через 1 рік після заготівлі. Або можна прискорити процес окислення нагріванням до 100° на протязі 1 години.

Хімічний склад: Глюкофрангулін, франгуляемодін, хрізофанол, флавоноїди, органічні кислоти.

Лікарські засоби. Кора крушини, відвар, рідкий екстракт, сухий екстракт в таблетках, збори, препарат рамніл, вікаір і вікалін.

Застосування. Для регуляції діяльності кишечника при хронічних запорах.

Род. жостерові – Rhamnaсeae

Описання. Невелике дводомне дерево або галузистий кущ з колючками (діагностична ознака) висотою до 8 м. Кора на гілках червоно-брунатна, на стеблі майже чорна, розтріскана.

Гілки і листя розміщені супротивно. Листя довгочерешкові, округло-яйцевидні з м’якопильчатим краєм (у крушини вільховидної край цільний). Зверху листя блискучі темно-зелені від основи листа відходять три дуговидно розміщені жилки. Зі споду – світліші. На плодючих гілках листя зібрані у пучки. Квіти дрібні, зеленкуваті, одностатеві, дводомні по 10-15 штук в пазухах листків. Плоди соковиті, блискучі, чорні, ягодоподібні кістянки з мало примітними залишками стопчика. У бурій м’якоті знаходяться 3-4 темнобурі кісточки різноманітної форми (від тригранної до яйцеподібної)

Поширення. На Україні на сухих відкритих місцях, серед чагарників, по берегах рік.

Заготівля. В період повної стиглості. Під час зберігання не можна обламувати гілки. Плоди зривають без плодоніжок. Сушать в провітрюваних приміщеннях або сушарках при 50° С.

Дефектом сировини є нестиглі, підгорілі плоди.

Недопустимою домішкою: чорних плоди крушини вільхоподібної, які отруйні.

Хімічний склад. Антраглікозиди: франгуляемодін, хризофанол, рамнокатарнін, флавоноїди, органічні кислоти.

Застосування. Відвар плодів як м’якодіючий проносний засіб при атонічних та спастичних закрепах. Плоди жостеру входять до складу проносних зборів та чаїв.

Род гречкові Polygonaceae

Сировина. Складається з кусків кореневищ різної форми товщиною до 3 см. Куски кореня покриті темно-бурою пробкою. Всередині бурі, або оранжево-бурі. Запах своєрідний, смак гіркуватий, в’яжучий. При жуванні хрустить на зубах (дуже великі друзи) Слина при цьому забарвлюється в жовтий колір.

Мікрокристалічні реакції.

1. Возгонка (оранжеві пари на стінці пробірки)
2. З спиртовим розчином лугів – криваво-червоний колір.
3. З залізо-амонієвими галунами – чорно-зелене забарвлення (дубильні речовини)

Хімічний склад:

Дві групи протилежно діючих речовин.

1. Антраглікозиди (реум-емодін, реін, хризофанол) – діють як послаблюючий в дозі 2,0 і більше.
2. Дубильні речовини, які діють в’яжуче і протизапально (в дозі 0,05 – 2,0)

Препарати: Порошок ревеню, таблетки ревеню, екстракт ревеню.

Род лілійні - Liliaceae

Сировина: Свіжі соковиті листя мечевидної форми довжиною 15-45 см, шириною 2-5.5 см. З верхньої сторони ввігнуті, з нижньої сторони випуклі, голі, товсті, м’ясисті, покриті восковим нальотом з зубчатим краєм. Запах слабкий своєрідний, смак дуже гіркий.

Хімічний склад:

Алоеемодін, алоїн, гіркі речовини, вітаміни.

Застосування. Із свіжих листків алое отримують при видержуванні в несприятливих умовах (низька температура і в темноті) препарати біогенних стимуляторів за В.П. Філатовим.

Це такі препарати: Екстракт алое для ін’єкцій, екстракт алое рідкий, таблетки алое виявляють імуномоделюючу бактерицидну, протизапальну дію. Застосовують в офтальмології, хірургії, гастроентерології і дерматології.

Лінімет алое має репаративну дію при опіках. Висушений сік алое називається сабуром.

Сік алое із свіжих листків виявляє послаблюючу протизапальну бактерицидну дію.

Тема: Хінони, бензохінони.

План лекції.

1. Визначення поняття «хінони», «нафтохінони»
2. Біологічна дія хінонів.
3. ЛР і ЛРС, які містять нафтохінони.

Хінони – циклічні дікетони, в молекулі в молекулі яких кетогрупи входять в систему сполучених зв’язків. Бензохінон існують у вигляді двох ізомерів:

1, 4 – бензохінон

1, 2 – бензохінон

Заміщені 1, 4 – бензохінони – окислювачі. Вони беруть участь в клітинному диханні. До цієї групи відносяться убіхінон (кофермент Q, KoQn). Частіше зустрічаються в природі Q 6-Q10. У людини є Q10. KoQ одержують з біомаси мікроорганізмів. Застосовуються препарати «убіхінон», «Коензім» як антиоксиданти, для зменшення гіпоксичних ушкоджень, які викликані недостатністю кисню при серцево – судинних захворюваннях, як імуномудолятори.

Нафтохінони

Листя горіха – Folia juglandis

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология