Державне регулювання грошової сфери

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 24Следующая ⇒

Регулювання грошового обігу – сукупність заходів, які проводяться в галузі грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу; є складовою частиною грошово-кредитної політики держави.

Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить її центральному банку.

Застосування методів прямого регулювання обсягів і структури грошового обігу дають необхідний ефект при їх використанні в комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.

Інструменти прямого та опосередкованого впливу на основні параметри грошового обігу:

Прямі

Ø механізми готівкової емісії;

Ø встановлення межі кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установам;

Ø пряме регулювання позикових операцій банків, визначення маржі, межі на вартість кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження споживчого кредиту.

Опосередковані

Ø здійснення операцій на відкритому ринку;

Ø регулювання норм банківських резервів;

Ø регулювання облікової ставки відсотка на позики, що надаються центральним банком.

Операції на відкритому ринку:

Ø гнучкий валютно-платіжний інструмент, який виявляється у продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на відкритому ринку в комерційних банків;

Ø застосовується для проведення експансивної (купівля цінних паперів) чи рестрикційної (продаж цінних паперів) грошово-кредитної політики.

Політика облікової ставки:

Ø виявляється в змінах облікової ставки відповідно до кон’юнктурних коливань економіки;

Ø застосовується для управління кредитною активністю.

Політика мінімальних резервів:

Ø найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регулювання;

Ø виявляється в маніпуляції нормою обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках у центральному банку;

Ø застосовується як засіб швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в системі.

Базові терміни та поняття:

Гривня – грошова одиниця незалежної держави Україна. “Гривня” як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча – прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї (“загривку”). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці “рубль”.

Грошова система – форма організації грошового обігу, що встановлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Девальвація – офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Інфляція – знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Масштаб цін – вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий вміст одного рубля Росії, що був установлений грошовою реформою 1895-1897 рр. С.Ю.Вітте, дорівнював 0,774234г щирого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671г щирого золота. Валютною реформою 1976-1978 рр., проведеною згідно з рішеннями країн ямайської валютної системи, золотий вміст грошових одиниць країн – учасниць МВФ скасовано.

Норма обов’язкового резервування – кошти, котрі комерційні банки зобов’язані зберігати у центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Нуліфікація – оголошення державою знецінених грошових паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.

Облікова ставка процента – плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Операції на відкритому ринку – купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних банків. Відповідно це впливає на грошову масу в обігу.

Платіжний оборот – уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов’язань, що виникають між економічними суб’єктами.

Ревальвація (реставрація) – офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Семінарські заняття по темі 6

1.Сутність грошової системи, її елементи та роль.

2. Основні типи грошових систем та їх еволюція.

3. Створення і розвиток грошової системи в Україні.

4. Стан монетизації економіки України, його причини та шляхи поліпшення.

5. Шляхи монетизації державного бюджету

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

Проведіть ретроспективний аналіз розвитку грошової системи України.

Самостійна робота студента

1. Паризька валютна система

2. Генуезька валютна система

3. Бреттон-Вудська валютна система

4. Ямайська валютна система

5. Валютні блоки та союзи

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [38,70,87].

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США