Тема. Проблема єдності світу.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 9Следующая ⇒

Основне завдання кожної філософії полягає у вирішенні проблеми буття світу. Рішенням цієї проблеми займалися усі філософи, як би по-різному вони не формулювали саму проблему.

Ф. Шеллінг

План

1. Філософський зміст проблеми буття.

2. Матерія і свідомість.

3. Буття людини як фундаментальна проблема філософії.

Література:

1. Вандишев В.М. Філософія: Екскурс в історю вчень і понять: Навчальний посібник. - [РМОНУ] / Вандишев В.М. - Київ: Кондор, 2005. - 471 с.: іл.

2. Причепій Є.М. Філософія: Підручник. - [ЗМОНУ] / Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. - Вид. 2-ге, випр., доп. - К: Академвидав, 2006. - 592 с.

3. Сморж Л.О. Філософія: Навчальний посібник для стідентів внз. - [РМОНУ] / Сморж Л.О. - Київ: Кондор, 2004. - 415 с.

4. Спирикин А.Г. Философия: Учебник / Спирикин А.Г.. - 2-е изд. - М: Гардарики, 2004. - 736 с.

5. Філософія: Підручник для студентів внз. - [ЗМОНУ] / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін.; За ред. Г.А. Заїченка та ін. - К: Вища шк., 1995. - 456 с.

6. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. - [ЗМОНУ] / Упоряд. І.В. Бичко, Ю.В. Осінчюк, В.Г. Табачковський. - Київ: Либідь, 1991. - 456 с.

7. Філософія: Навчальний посібник. - [ДМОНУ] / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. - К: Вікар, 2000. - 623 с.

8. Філософський словник: Словник-довідник / За заг. ред. д.ф.н., прф. В.П. Андрущенка. - Вид. 3-є, доп. - Харків: Р.И.Ф., 2005. - 671 с.

Методичні рекомендації студентам

1.Вчнння про буття дістало назву «онтологія». Цей термін запровадив у 17 ст. німецький філософ Р. Гокленіус. Онтологія є окремою галуззю філософського знання, сутність якого полягає в аналізі відношень, зв’язків і взаємодій між категоріями «людина»”, «світ», «буття», «матерія», «свідомість»”.

Дієслова «бути», “є” в минулому, теперішньому і майбутньому належать до найбільш вживаних слів у багатьох мовах. Філософія використала термін «бути», «буття» для визначення не просто існування, а того, що гарантує існування. Тому слово «буття» набуває у філософії особливого змісту.

Проблема буття належить до т. з. «вічних питань» філософії, оскільки вона стосується людського життя й його світогляду. Питання про сутність буття, способи і форми його існування вирішувались ще філософами стародавнього світу. Парменід вважав, що буття існує, воно безперервне, однорідне і нерухоме. Нічого іншого, крім буття, немає. Платон започаткував іншу прямо протилежну традицію у тлумаченні буття. Буття – це світ ідей, що є справжніми, незмінними і існуючими вічно. Геракліт вважав, що стабільного, стійкого буття зовсім немає, сутність буття – у вічному становленні в єдності буття і небуття.

У сучасній філософії також існують протилежні погляди. Екзистенціалізм об’єктом філософії визнає внутрішнє буття людини, що становить її неповторність і заперечує «предметне буття». Неотомісти вищою реальністю вважають «чисте буття», розуміючи його як божественний першопочаток. Представники неопозитивізму вважають, що відношення мислення до буття є псевдопроблемним, оскільки філософський аналіз не поширюється на об’єктивну реальність, а обмежується безпосереднім досвідом або мовою.

Сучасна матеріалістична філософія тлумачить буття як таку категорію, яка охоплює все існуюче, як матеріальні так і духовні феномени. Буття не ототожнюється і не зводиться лише до матеріальних утворень, а вбирає в собі і світ людського духу., всі духовні явища, котрі за своєю суттю є ідеальними.

Основними формами буття є:

Буття природи: - буття недоторканої природи;

- буття рукотворної природи.

Буття людини: - буття людини в світі речей;

- специфічне людське буття.

Буття духовного: - індивідуалізоване духовне буття;

- об'єктивне духовне буття.

Буття соціального: - буття окремої людини в суспільстві;

- суспільне буття.

Буття недоторканої природи є буття речей і процесів, які існують незалежно від людини і її діяльності. Буття рукотворної природи це – буття речей і процесів, створених людьми.

Буття людини включає тілесне існування людини як частини природи і специфічне людське буття Людини є тілом природи і в цьому відношенні вона піддається дії її законів. Наявність тіла зумовлює смертність людини, котра втягнена в діалектику буття-небуття. Специфічне людське буття є взаємозв’язок природно-тілесної, історичної та психологічної сутності людини.

Буття індивідуалізованого духовного – це внутрішній світ людини. Він охоплює свідоме і позасвідоме. Дух – поняття, тотожне індивідуальному, свідомості, а в вузькому розумінні – це мислення. Свідомість має незворотній характер. За формою він хаотичний, але разом з тим має певний порядок, структуру, той чи інший ступень дисципліни і воли.

Специфіка об’єктивного буття людини полягає в тому, що фрагменти людської свідомості – ідеї, норми, цінності, удосконалюються і вільно пересуваються в соціальному просторі і часі.

Кожна людина безперервно вступає в контакт з іншими людьми, вона є членом різних соціальних груп (сім’я, нація). Вся діяльність людей здійснюється в межах властивих даному соціуму суспільних відносин: моральних економічних, правових.

Категорія буття – це гранично загальна абстракція, яка об'єднує за ознакою існування найрізноманітніші явища, предмети і процеси природи, людські колективи та окремих людей, соціальні інститути, рівні, форми і стани людської свідомості.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии