Визначення дирекційних кутів і азимутів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 25Следующая ⇒

Істинний азимут (Аі) - кут між північним напрямом істинного меридіана (східна чи західна рамки карти) і напрямом на ціль.

Магнітний азимут (Ам) - кут між північним напрямом магнітного меридіана (зафіксованою магнітною стрілкою компаса) і напрямом на ціль.

Дирекційний кут (α) - кут між північним напрямом вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямом на ціль.

Для визначення за картою дирекційного кута транспортиром треба:

1. З'єднати прямою лінією точки на карті, між якими визначається дирекційний кут.

2. У будь-якій точці перетину проведеної прямої з вертикальною лінією координатної сітки виміряти транспортиром кут за ходом годинникової стрілки від північного напряму вертикальної лінії до напряму на ціль.

Рисунок 2.17 ‑ Перехід від дирекційного кута до магнітного азимута і навпаки

Для переходу від дирекційного кута до магнітного азимута потрібно знати сполучні кути, що містяться між вихідними напрямами - магнітне схилення, зближення меридіанів і поправка напряму.

Магнітне схилення (ß) - кут між істинним і магнітним меридіанами; може бути східним (додатнім) або західним (від'ємним).

Зближення меридіанів (γ) - кут між північним напрямом істинного меридіана даної точки і вертикальною лінією кілометрової сітки; може бути східним (додатнім) або західним (від'ємним).

Поправка напряму (ПН) - кут між північним напрямом вертикальної лінії кілометрової сітки в даній точці і магнітним меридіаном.

Перехід від дирекційного кута до магнітного азимута і навпаки можна виконати алгебраїчним або графічним способом.

Алгебраїчний спосіб переходу міститься у використанні формул:

1. ПН = (±Сх)-(±Зб); тобто, поправка напряму (ПН) дорівнює алгебраїчній різниці магнітного схилення (Сх) і зближення меридіанів (Зб.).

2. Ам=ДК-(±ПН), тобто, магнітний азимут (Ам) дорівнює алгебраїчній різниці дирекційного кута (ДК) і поправки напряму (ПН).

3. ДК = Ам + (±ПН), тобто дирекційний кут (ДК) дорівнює алгебраїчній сумі магнітного \ азимута (Ам) і поправки напряму (ПН).

Величина сполучних кутів (Сх, Зб, ПН) та їх знаки беруться з тексту під нижнім лівим кутом рамки карти.

Графічний спосіб переходу заснований на використанні схеми полярних осей для даної карти, яка знаходиться внизу карти ліворуч від лінійного масштабу.

Рисунок 2.18 – Схеми полярних осей топографічних карт

При роботі з компасом двома випадками (д та е) з шести можна знехтувати і вважати, що Ам = ДК.

В інших випадках креслення на карті доповнюють (подумки чи олівцем) довільним напрямом на ціль і використовуючи сполучні кути, визначають, який кут більший (ДК чи Ам) і на яку величину. При цьому знаки не враховуються, беруться абсолютні значення сполучних кутів.

Рисунок 2.19 – Приклад роботи зі схемою

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности