Під час виконання кваліфікаційної роботи

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 8Следующая ⇒

Під час написання, підготовки й оформлення кваліфікаційних робіт часто зустрічаються помилки такого характеру:

— некоректність формулювання теми кваліфікаційної роботи. Її назва не відповідає предмету дослідження та його меті: є значно ширшою чи вужчою та недостатньо відображає зміст роботи;

— кваліфікаційна робота без визначеного плану. У процесі дослідження зміст роботи може деякою мірою коригуватися, і це природно. Проте писати, не маючи мети та завдань, які треба вирішити, послідовності дій, – вірний шлях до неуспішної роботи. Наслідком цього є намагання радикально змінити напрям дослідження в процесі його проведення. При цьому виникає ризик знову потрапити в аналогічну ситуацію під час роботи над новим, начебто більш привабливим напрямом, якщо план заздалегідь не буде опрацьований, а часу залишилося обмаль;

— відсутність чи невміння користуватися широким спектром методів досліджень і підготовки рішень. Методи дослідження перераховуються відірвано від змісту роботи, а не вказується коротко і змістовно, що саме досліджувалось тим чи іншим методом;

— нелогічна штучна структура кваліфікаційної роботи, що не обґрунтована поставленими завданнями, не розкриває цілком проблематику, пропускає її істотні аспекти або, навпаки, перевантажена дрібними параграфами, у яких розглянуті несуттєві аспекти проблеми;

— відсутність логічного взаємозв’язку та взаємообумовленості між основ­ними розділами кваліфікаційної роботи. Немає сенсу робити аналіз чи якісь дослі­дження, вивчати досвід, якщо подальший творчий проект не буде їх враховувати;

— реферативний характер кваліфікаційної роботи. Недостатньо добро­совісно переписати те, що хтось вже писав, досліджував, аналізував із певного приводу, викласти чужий досвід, скомпілювати чужу творчу роботу і на цьому завершити роботу. Очевидною буде відсутність власного творчого внеску, що обов’язково виявиться у висновках і під час захисту роботи;

— нечіткість висновків, коли неможливо зрозуміти, що автор хотів дослідити, яку творчу ідею і для якої конкретно мети намагався реалізувати, і декларативний характер висновків, коли комусь даються безадресні поради загального характеру, як-то «поліпшити» й «удосконалити». Необхідно відповідати не лише на запитання «що варто робити», але і «як це потрібно зробити», а основне – «що зроблено студентом»;

— кінцевий результат не відповідає меті роботи, а висновки – поставленим завданням;

— список використаних джерел складено довільно, він не відповідає діючим стандартам із бібліотечної та видавничої справи;

— наявність граматичних, орфографічних і стилістичних помилок, «русизмів», складних мовних зворотів, недосконала редакція тексту, що ускладнює сприйняття змісту кваліфікаційної роботи;

— вживання багатьох важкозрозумілих слів іноземного походження. За можливості їх варто заміняти словами-еквівалентами, тобто такими, що передають суть українською мовою. Якщо виникає потреба звернутися до іно­земної літератури, то доцільно у тексті детально переказати її зміст своїми словами без дослівного цитування та зробити посилання.

— недостатня чи, навпаки, перебільшена кількість використаних літера­турних джерел, їх слабкий зв’язок із досліджуваною проблемою, застарілість літератури та відсутність актуальних публікацій. Порушення правил оформлення бібліографії та посилань на використані джерела.

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови дається тлумачення таких явищ, як компіляція та плагіат, зокрема:

— компіляція – писання твору, наукової праці на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел;

— плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

Причини плагіату багатопланові. Найчастіше плагіат є наслідком низької ерудиції студента. Для уникнення плагіату автору доцільно дотримува­тися таких правил:

— завжди застосовувати посилання на результати досліджень інших авторів і своїх співавторів, якщо вони використовуються в дослідженні;

— завжди перевіряти результати власних досліджень на самостійність і пріоритетність;

— пропускати проведене дослідження через глибинну експертизу фахівців, зокрема через систему відгуків на дипломну роботу;

— брати активну участь у студентських наукових комунікаціях.

— Самостійно творчо розвиватися.

У разі виявлення плагіату, бакалаврські роботи до перевірки не приймаються і кафедрою до захисту не допускаються.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США