Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10

АСПН є лабільною системою психологічного впливу, зорієнтованою на індивідуально-неповторну допомогу кожному учаснику навчання. Завданням АСПН є прояснення психологічного смислу особистісної проблеми. Разом з тим є певні загальні закономірності в особливостях особистісних проблем учасників навчання та в розвитку самого групового процесу.

Між дезінтеграцією та інтеграцією є зворотна залежність, тобто чим вищий рівень групової інтеграції, тим більше можливостей відкривається для індивідуально-особистісної позитивної дезінтеграції, яка і приводить із часом до вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.

Коригуючи, ми практично нічого нового не вносимо: ми працюємо із тим, що вже є в суб’єкта, змінюючи напрям, динаміку структурних компонентів психіки з метою нівелювання особистісних деструкцій. В психокорекційному процесі відбувається переорієнтація психічної енергії з деструктивних каналів у конструктивному напрямі, який би допоміг клієнтові привести у відповідність засобі взаємодії з довколишнім світом із його намірами, бажаннями, очікуваннями.

Ми допомагаємо клієнту встановити зв’язки між свідомими і несвідомими аспектами психіки, виявити невідповідність між цілями, бажаннями й тими засобами, які він застосовує для їх досягнення. Фактично процес психокорекції полягає у з’ясуванні причин труднощів спілкування, породжених несвідомими аспектами психіки суб’єкта.

Результативність психокорекційного процесу у групі АСПН

Вся робота АСПН спрямована на поглиблення і розширення соціальної компетентності учасників навчання, дослідження детермінованості їхніх особистісних проблем попереднім життєвим досвідом.

До загальних змін належать:

– розвиток здатності до ауто психотерапії і сенситивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших;

– засвоєння оптимальних умінь спілкування (вміння приймати людину такою, якою вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різни емоційних станів, корелювати їх з базовими формами захистів, бачити стереотипно-деструктивні форми поведінки);

– набуття лабільності нервових процесів та гнучкості поведінки;

– вміння адекватно поціновувати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку та управляти нею;

– розвиток психологічної відповідальності за свою поведінку;

– розвиток уміння перетворювати себе на об’єкт дослідження;

– вміння об’єктивувати запрограмованість власної поведінки;

– розуміння власного життєвого плану.

Лекція 10. Методи практичної психокорекції

Мета: ознайомлення студентів з особливостями ігротерапії та арт-терапії при надання психологічної допомоги.

Професійна спрямованість: вміння вирізняти методологічні відмінності ігротерапії та арт-терапії.

План:

1. Ігротерапія як метод практичної корекції.

1.1. Характеристика методу ігротерапії.

1.2. Мета корекційного впливу в ігротерапії.

2. Арттерапія як метод практичної корекції.

2.1. Характеристика методу арттерапії.

2.2. Види артотерапії: музикотерапія, танцювальна терапія.

3. Психодрама як метод групової психокорекції.

Література

Основна література

1. Бремс К. Полное руководство по детской психотерапии / Пер. с англ. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – С. 393-427.

2. Кэдьюсон Х., Шеффер Ч. Практикум по игровой психотерапии. – СПб.: 2001. – С. 313-340.

3. Практикум по арт-терапии / Под ред. А.И. Копытина. – СПб.: Питер, 2000. – С. 20-98.

4. Психодрама и современная психотерапия. Научно-теоретический и научно-методический журнал. – 2003. – № 1.

5. Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие. – М.: Генезис, 2000. – 256 с.

6. Экслайн В. Игровая терапия. – М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – С. 18-72.

Додаткова література

7. Діагностика і корекція емоційних станів молодших школярів / Уклали: Л.В. Лавренчук, Л.А. Скаковська, Є.С. Клєцова. – Житомир, 2002. – С. 3-45.

8. Кораблина Е.П., Акиндинова И.А., Баканова А.А., Родина А. М. Искусство исцеления души: Этюды о психологической помощи: Пособие для практических психологов / Под ред. Е.П. Кораблиной. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена; Изд-во «Союз», 2001. – С. 90-164.

9. Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 232-237, 210-214.

10. Кэррел С. Групповая психотерапия подростков. – СПб.: Питер, 2002. – 224 с.

11. Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. – Мн.: Харвест, 1999. – С. 475-530.

12. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – С. 126-203, 244-266.

13. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 89-93.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии