ІІІ.4. Колективна творчість дітей.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

– Діти, глянемо ліворуч, що там за лісом видніється?

Фея. Тече річка крізь лісок, блискотить сріблисто.

А на березі пісок золотий та чистий.

– А як же утворилася ця річечка?

(Вона утворилася із струмочка, який народився у лісовому джерельці).

Біг струмочок невеликий.

Запитав струмочка я:

– Звідки, друже?

– Від джерельної кринички, то матусенька моя.

– А куди біжиш?

– До річки!

Я кажу йому:

– Не треба! Там обійдуться без тебе.

А струмочок розсміявся.

– Я цього не сподівався, що не знаєш ти простого:
Обійдуться без одного,

Але всі струмочки і потічки –

Це вже сила! Ми вже річка! (С.Пушик.)

– Підійдемо до річки.

Вода – це кров світу, без неї немає життя. Вода все пам’ятає: скажеш при ній лихе слово або зробиш щось недобре – і пити її вже не можна.

Але пам’ятає водичка і голоси далеких зір в небі, і пісню соловейка, і добру силу джерел, з яких витікає; і наші пісні, і наші добрі вчинки.

Вчитель. Послухайте вірш-завдання.

Киця-миця і синиця наловили риби в річці:

в киці-миці 7 рибин, а в синиці – лящ 1.

Довго так рибалку вали, ще по два лящі впіймали.

Треба юшку готувати, стали рибку рахувати:

Три лящі несе синичка, 5 рибинок – киця-мичка.

Юшка весело кипіла та синиця не втерпіла:

– Скільки рибок ми зварили? Ну, а скільки наловили?

– Всю зварили! – каже киця.

Та не вірить їй синиця… (Діти допомагають синичці дізнатися правду).

Фея. Діти, хто це до нас звертається? Та це ж золота рибка. Рибко, як ти сюди потрапила? Чому ти тут, а не в морі?

Золота рибка. Мене зачарував злий чаклун Країни вод. Він гадає, що я тут загину. Але мене може врятувати лиш красиво і правильно складений вами твір про струмочок.

Вчитель. Уявимо, діти, що струмок – це маленький хлопчик і спробуємо скласти про нього казку.

(Жив собі веселий Струмочок. Взимку він солодко спав, а весною прокидався, щоб зустрітися зі своїми братиками-струмочками. Вони зливалися докупи, бо гуртом веселіше мандрувати. Струмочок завжди заспівував веселу пісеньку, а братики підхоплювали її голосно і поспішали до річки – їхньої сестрички).

Золота рибка. Діти, спасибі вам! Тепер Струмочок набрався сил, став більшим, сміливішим, і винесе мене в своїх водах у могутню річку-матір, а звідти – в море.

Прощавайте! А самі скрізь споглядайте!

Придивіться-но, будь ласка,

Ось тут, ось там і всюди – казка.

Вона блукає повсюди.

Погляньте в небо, якщо ваша ласка,

Бо й там гуляє казка.

Фея. Яке сьогодні небо?

(Небо світле, високе, ніжно-блакитне, з декількома хмаринками, глибоке).

– Ви дивитесь на хмаринку в небі. Що малює ваша уява?

(Голубе небо. А по ньому пливуть білі хмаринки. Я дивлюся на них у захопленні. Перед очима цікава казка. Ось пропливає корабель, який згодом перетвориться у гордого лебедя.

– А ось там з’являється чудовий палац. Он, он бачите! А до нього поспішає на бал Попелюшка.

– А он які чудові хмаринки! То мушкетери на конях рвуться в бій з гвардійцями кардинала. Це теж тільки на мить…

– Кожна хмаринка пронизана променем сонця. Вони – мов сонячне дитинство).

Фея. Молодці, діти! Мені на душі радісно від того, що ви - маленькі таланти.

Вчитель. Діти, поки ми фантазували, гляньте, хто з’явився?

(Раптом до річки вийшли невеликі дві кізоньки).

Чи не заблукали вони?

(Це кізоньки тьоті Наташі, що у нас у школі прибирає. Так, ми теж беремо у неї молочко, бо воно дуже корисне).

Я нещодавно була в лісі, що біля села Жубровичі.

(Гриби треба вміти збирати: зрізати ножиком, щоб не поранити корінь грибниці.

Краще нам не їсти гриби, бо ми ще маленькі.

Є отруйні гриби: мухомор, бліда поганка.

Мій дідусь – великий мастак збирати гриби, а бабуся – їх готувати, особливо: білі гриби, маслюки).

Добре, діти. Але я ще хочу вам розповісти про двох лісових косуль, яких я зустріла у тому лісі. Зустріч з лісовим дивом стала для мене незабутньою. Я побачила справжню лісову грацію. Маленька, наче витончена античним скульптором, тоненька голівка, граціозна шия, довгі вії, великі, повні смутку, очі, стрункі, як дві берізки, ніжки. Це прекрасна мить!

(Чи хотіли б ви вдома мати таких тварин?)

– Так, хотіла я б мати маленьку красуню, але їм краще жити на волі.

Часто можна почути, що люди забирають з лісу малих козенят і, потримавши вдома, випускають. Слід пам’ятати, що в більшості випадків такі тварини гинуть через непристосованість до життя на волі.

– Ой, дивіться, як кізки веселяться. Давайте й ми відпочинемо. А їх направимо додому, бо вже там зачекалися молочка.

ІV. Фізкультхвилинка.

(Вчитель читає напам’ять текст віршованої фізкультхвилинки. Учні виконують певні рухи, що зазначені у вірші).

Працювали в царстві казки.

Швидко, дружно, без підказки

Лінь, як пил, струхнули з себе,

Пострибати ще нам треба.

1,2,3,4,5 – починаймо присідати.

Нахилилися ще раз,

Про природу вірш згадали

Й дружно його промовляли.

(Учні хором промовляють вірш, висловлюючи свою радість від спілкування з природою).

Добре те, що сонце світить!

Добре те, що вітер віє!

Добре те, що цей ось ліс

Разом з нами ріс і ріс!

Добре те, що в нашій річці

Синя, не брудна вода.

Добре гратися надворі!

Добре вчитися у школі!

Добре плавати в ставку!

Добре те, що я живу!

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?