Тема 19. Професійно-медична документація. ( 2 год. )

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 14Следующая ⇒

П Л А Н

1. Українська медична термінологія. Історія розвитку.

2. Класифікація медичних термінів.

3. Запозичення у медичній термінології.

4. Поняття медичного документа.

5. Основні форми медичних документів.

6. Науковий текст професійного мовлення лікаря.

7. Історія хвороби як медичний документ.

8. Анамнез. Методика написання.

Система тематичних запитань

1. Що таке термін? Ознаки.
2. Охарактеризувати термінологічну систему сучасної медичної галузі.
3. Способи творення термінів.
4. Латинські терміни в українській терміносистемі та їх значення.
5. Написання основних видів медичних документів:

- рецента

- медичної довідки

- листка непрацездатності

- історії хвороби

- анамнезу хвороби.

6. Виправлення помилок у фрагментах медичних документів.

7. Вимоги до виконання реферату, курсової роботи, наукової роботи.

8. Анотація. Суть і призначення.

9. Основні правила подання бібліографічних джерел.

10. Правила подання цитат та покликань у науковому тексті.

11. Підсторінкові та порядкові посилання.

12. Переклад наукових та професійних текстів.

13. Словничок лікаря (індивідуальне виконання).

ТЕМА 20. Підведення підсумку. Вирішення практично-змодельованих завдань.

(2 год.)

П Л А Н

1. Мова як суспільне явище.

2. Стилі і жанри мовлення.

3. Державність мови в Україні.

4. Лексичне значення і його види.

5. Типи речень в українській мові.

6. Частини мови і їх використання у професійному мовленні.

Система тематичних запитань

1. Змоделювати мовленнєву ситуації (в аптеці, на прийомі у лікаря, в поліклініці).
2. Подати (виправити) українські мовленнєві формули

- привітання

- вибачення

- прощання.

1. Відредагувати текст професійного змісту.
2. Виправити запрограмовані помилки
3. Усунути помилки з перекладу.
4. Усунути елементи суржика.

Г. МЕТОДИЧНО- ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ

КУРСУ СТУДЕНТАМИ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ТУРБОТА ПРО МОВУ - СПРАВА ДЕРЖАВНА

Українська мова – національна мова українського народу, державна мова

України.

* У боротьбі проти всіляких заборон українська національна мова успадкувала надбання попередніх періодів, не лише вистояла й утвердилася, а й розширила свої функціональні стилі, відшліфувала виразові засоби.

* Поняття „національна мова” охоплює загальнонародну українську мову – як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Вищою формою національної мови є літературна мова.

* Українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя (середньонаддніпрянських говорів), які раніше й ширше за інші закріплювалися в художніх творах і науковій літературі (перша українська граматика О.Павловського (1818), написана на фактичному матеріалі саме цих говорів), увібравши в себе окремі риси північних і південно-західних діалектів.

* Початком нової української літературної мови умовно вважається 1798 рік (вийшли друком три перші частини „Енеїди”І.П.Котляревського.

І.П.Котляревський – зачинатель нової української літературної мови, бо ввів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу народну мову.

* У першій половині ХІХ ст. вийшли збірки українських народних пісень, записаних з народних уст, різноманітні за жанром і формою художні твори українських письменників Г.Ф.Квітки-Основ”яненка, Є.П.Гребінки, Л.Боровиковського та „Русалка Дністровая” Я.Головацького, М.Шашкевича, І.Вагилевича.

* Основоположником сучасної української літературної мови вважають Т.Шевченка, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби (книжні, фольклорні, іншомовні елементи) в єдину чітку мовностилістичну систему – українська мова стала придатною для вираження найскладніших думок і найтонших почуттів; вивів українську мову на рівень високорозвинених європейських мов, відкрив перед нею необмежені перспективи дальшого розвитку.

* Кращі письменники ХІХ і ХХ ст. творчо розвивали і збагачували українську літературну мову, боронить за надання народові права вільно користуватися рідною мовою.

* Існування протягом кількох років (1917-1920рр.) Української держави, визвольні змагання українського народу зумовили розширення функцій української мови, зробили незворотні зміни в її статусі.

* Проголошена після жовтня 1917 року політика розвитку національних мов і культур не була послідовною. У перші роки вона нібито й сприяла розширенню суспільних функцій національних мов, побудові народної освіти рідною мовою, розвитку національних культур.

* Розвиток української літературної мови суттєво уповільнився вже на зламі 20-30-х рр.., з утвердженням у державному житті культу особи Сталіна і політики русифікації, що базувалася на хибній теорії злиття всіх радянських накцій і народностей в одній радянській спільності.

* Це значною мірою сповільнило розвиток української та інших мов, прирікало ці мови на пасивне й обмежене використання в державному житті, науці, літературі.

* Гарантією успішного розвитку української літературної мови, повнокровного її життя може бути тільки справжня державність українського народу.

Д. УКРАЇНСЬКА МОВА І СВІТ

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология