Співвідношення типів нервової системи та темпераменту

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Сучасні концепції темпераменту намагаються об'єднати 3 зазначені вище групи теорій темпераменту: гуморально-ендокринну, конституціональну і нейродинамічну. Які б теорії не брались за основу темпераменту, більшість дослідників, як вітчизняних, так і закордонних, визначають темперамент як стійку, уроджену, базову характеристику, що визначає розмаїття поведінкових проявів. Крім того, темперамент є першоосновою, яка визначає індивідуальні особливості поведінки з найперших місяців життя та залишається стійкою протягом багатьох років або всього життя в цілому.

У питанні про те, які прояви психіки і поведінки можна віднести до властивостей темпераменту, дотепер немає єдиної точки зору. До числа властивостей, які найбільше часто включаються в число темпераментних, багато авторів відносять показники ергічності (активності), емоційності, темпу і пластичності. При цьому, зазначені чотири властивості необхідно розглядати в залежності від сфери, в якій ці властивості реалізуються.

Для характеристики темпераменту важливий опис не окремих його характеристик, а їхнього сполучення.

Так, для сангвініка характерним є висока нервово-психічна активність, розмаїття і багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Емоційні переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах приводить до відсутності належної зосередженості, до поспішності, а іноді і поверховості.

Для холерика характерний високий рівень нервово-психічної активності, енергії дій; різкість і стрімкість рухів, сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань.

Флегматик характеризується низьким рівнем активності поведінки і труднощами переключення, повільністю і спокоєм дій, міміки і мови; рівністю, сталістю і глибиною почуттів і настроїв. У випадку невдалих виховних впливів у флегматика можуть розвитися такі негативні риси, як млявість, бідність і слабкість емоцій, схильність до виконання одних лише звичних дій.

Меланхоліка характеризують низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики і мови, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів при слабкому їхньому вираженні. При невдалих виховних впливах — підвищена до хворобливості емоційна ранимість, замкнутість і відчуженість, схильність до важких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, що цього не заслуговують.

Темперамент як основний фактор визначає специфіку реакцій людини, будучиосновою для формування в процесі виховання і навчання індивідуальних рис характеру, навичок, стилів діяльності. З цієї позиції не можна поділяти темпераменти на погані і гарні. Кожний з темпераментів представляє основу адаптивних можливостей людини, зв'язаних з реалізацією його біологічних програм.

Конституція і психічні особливості. Зв'язок між конституціональними особливостями і психікою людини була помічена ще Гіппократом, який описав два типи людей, що різко відрізняються один від одного: habitus apoplecticus — щільний, мускульний, сильний і habitus phitisicus — тонкий, витончений, слабкий. В даний час нараховується більш 20 класифікацій типів статури. Поняття конституції ширше, ніж тип статури.

Психофізіологічна конституція – це поняття, що відображує єдність біологічних, фізіологічних і психологічних якостей індивідуума.

Вона включає:

- зовнішній вигляд;

- співвідношення фізіологічної активності внутрішніх органів (артеріальний тиск, частота серцебиттів, що переварюючу здатність і моторику ШКТ, дезинтоксикаційні функції печінки і нирок, кровотворення і т.п.);

- стійкі особливості балансу гормональної активності;

- особливості фізіології нервової системи (медіаторний баланс, характер процесів збудження і гальмування);

- основні риси темпераменту.

До числа найбільш відомих класифікацій типів статур відносяться описані Кречмером і Шелдоном.

Кречмера, як психіатра і психолога, цікавила проблема схильності людей до різного типу психозів. Зіставляючи особливості статури і вид психічного розладу своїх пацієнтів, Кречмер виділив 3 типи конституції, кожному з яких відповідають визначені риси темпераменту і схильність до конкретних видів психічних розладів.

Кречмером був виділений ще один тип статури — диспластичний, але для нього не вдалось виявити відповідного темпераменту.

Зв'язок між статурою і темпераментом Кречмер пояснював особливостями хімічного складу крові і гормональних систем. Його вчення вплинуло на розвиток диференціальної психіатрії і психології.

До числа найбільш відомих сьогодні конституціональних типологій відноситься типологія Шелдона. Розробляючи типологію, він йшов не від клініки, а від норми. В основі його типології лежать не дискретні ознаки, а безупинно розподілені компоненти статури. Шелдон виділив 3 компоненти статури, назвавши їх по імені зародкових листків, з яких вони розвивалися: ендоморфний (з нього розвиваються внутрішні органи); мезоморфний (з нього розвиваються кістки, м'язи, серце, кровоносні судини); ектоморфний (з нього розвиваються нервова система, мозок, рецепторний апарат). Представників кожного типу характеризують визначені особливості статури.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов