Індивідуально-психологічні фактори

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

Особистісні й характерологические особливості часто відіграють провідну роль у формуванні суїцидального поводження. Однак пошуки зв'язків між окремими рисами особистості й готовністю до суїцидальному реагування, як і спроби створення однозначного «психологічного портрета суїциданта», не дали результатів. Вирішальними в плані підвищення суїцидального ризику, імовірно, є не конкретні характеристики особистості, а ступінь цілісності структури особистості, «збалансованості» її окремих рис, а також зміст моральних установок і подань Підвищений ризик самогубства характерний для дисгармонійних особистостей, при цьому особистісна дисгармонія може бути викликана як перебільшеним розвитком окремих інтелектуальних, емоційних і вольових характеристик, так і їхньою недостатньою виразністю.

Виявлено ряд психолого-психіатричних факторів, що предиспонують, суїцидальної поведінки, до яких відносяться наступні (Короленко, Донських, 1990)'

• підвищена напруженість потреб, прагнення до емоційної близькості, низька здатність до формування психологічних захисних механізмів, невміння послабити фрустрацію;

• імпульсивність, експлозивність і емоційна нестійкість, підвищена сугестивність, безкомпромісність і відсутність життєвого досвіду;

• почуття провини й низька самооцінка;

• гіпореактивне емоційне тло в період конфліктів, утруднення в перебудові ціннісних орієнтації.

У підлітковому віці ймовірність аутоагресивної поведінки значною мірою залежить від типу акцентуації характеру. Імовірність аутоагресивної поведінки велика при наступних типах акцентуації характеру (Личко, 1977, Юр'єва, 1999):

Циклоїдний тип. Суїцидальні дії звичайно відбуваються в субдепресивній фазі на висоті афекту. Потенціює суїцид привселюдно нанесена образа, приниження, ланцюг невдач, що наштовхує підлітка на думці про власну нікчемність, непотрібність, неповноцінність

Емоційно-лабільний тип. Суїцидальнї дії відбуваються в період гострих афективних реакцій інтрапунітивного типу Суїцидальна поведінка афективно, ухвалення рішення і його виконання здійснюється швидко, як правило, у той же день.

Епілептоїдний тип. Суїцидальні дії відбуваються в період афективних реакцій, які чаші бувають екстрапунітивними (агресивними), але можуть трансформуватися в демонстративну суїцидальну поведінку.

Істероїдний тип. Для них характерні демонстративні й демонстративно-шантажні суїцидальні спроби.

Виділяють також ряд особистісних стилів суїцидентів (Моховиків):

1. Імпульсивний: раптове прийняття драматичних рішень при виникненні проблем і стресових ситуацій, труднощі в словесному вираженні емоційних переживань.

2. Компульсивний: установка у всім досягати досконалості й успіху часто буває зайво ригидна й при співвіднесенні цілей і бажань із реальною життєвою ситуацією може привести до суїциду.

3. Ризикованою: балансування на грані небезпеки («гра зі смертю») є привабливим і викликає приємне порушення.

4. Регресивний: зниження по різних причинах ефективності механізмів психологічної адаптації, емоційна сфера характеризується недостатньою зрілістю, інфантильністю або примітивністю.

5. Залежний: безпорадність, безнадійність, пасивність, необхідність і постійний пошук сторонньої підтримки.

6. Амбівалентний: наявність одночасного впливу двох спонукань - до життя й смерті.

7. Заперечливий: перевага магічного мислення, у силу чого заперечується кінцівка самогубства і його необоротні наслідки, заперечення знижує контроль над вольовими спонуканнями, що збільшує ризик.

8. Гнівний: утрудняється виразити гнів відносно значимих осіб, що змушує випробовувати незадоволеність собою.

9. Обвинувачувальний: переконаний у тім, що у виникаючих проблемах неодмінно є чиясь або власна провина.

10. Втеча: втеча від кризової ситуації шляхом самогубства, прагнення уникнути психотравмуючої ситуації.

11. Байдужий: притуплення емоційних переживань.

12. Занедбаний: переживання порожнечі навколо, смутку або глибокій скорботі.

13. Творчий: сприйняття самогубства як нового й привабливого способу виходу з нерозв'язної ситуації.

До індивідуальних факторів суїцидального ризику варто віднести й зміст морально-етичних норм, якими особистість керується. Висока частота суїцидальних учинків спостерігається в тих соціальних групах, де існуючі моральні норми допускають, виправдують або заохочують самогубство при певних обставинах (суїцидальна поведінка в молодіжній субкультурі як доказ відданості й мужності, серед певної категорії осіб за мотивами захисту честі, самогубство старих осіб і хворих із хронічними захворюваннями, епідемії самогубства серед релігійних сектантів і т.п.).

Медичні фактори

1. Психічне здоров'я. Суїциденти представлені наступними діагностичними категоріями:

- психічно здоровими;

- особами із межовими психічними розладами;

- психічно хворими.

Психічна патологія може виражатися в:

- депресії, особливо небезпечний затяжний депресивний епізод у недавнім минулому;

- алкогольної залежності;

- залежності від інших психоактивних речовин;

- шизофренії;

- розладі особистості.

Виділяють наступні варіанти суЇцидальноЇ поведінки в психічно хворих:

Ситуаційний (психогенний), при якому суїцидальні тенденції виникають у результаті взаємодії психогенних і особистісних факторів, а психічне захворювання виступає в ролі патопластического фактора.

Психотичний (психопатологічний), при якому суїцидальні прояви обумовлені психопатологічними проявами хвороби й реакцією на них пацієнта. Ситуаційні фактори носять другорядний характер і виступають у ролі каталізатора.

Змішаний, при якому й ситуаційний і психопатологічний механізми рівною мірою беруть участь у формуванні ауюагресивної поведінки.

2. Соматичне здоров'я - наявність важкого хронічного прогресуючого захворювання:

- онкологічні й захворювання органів кровотворення;

- серцево-судинні (ІХС);

- захворювання органів подиху (астма, туберкульоз);

- уроджені й придбані каліцтва;

- втрата фізіологічних функцій (зору, слуху, здатності рухатися, втрата полової функції, безплідність);

- ВІЛ-Інфекція;

- стану після важких операцій;

- стану після трансплантації донорських органів і тканин.

Природні фактори

У більшості досліджень вказується на збільшення частоти самогубств навесні. Очевидно, дана закономірність не поширюється на особи, що перебувають в умовах ізоляції, і хворих з важкими соматичними захворюваннями. Уживали спроби встановити залежність частоти самогубств від дня тижня (частіше в понеділок і поступове зниження до кінця тижня) і від часу доби (частіше ввечері, на початку ночі й раннім ранком), але дані щодо цього суперечливі. Автори, що вивчали залежність між географічною широтою, фазою Місяця, зміною інтенсивності земного магнетизму, кількістю плям на Сонце й частотою суїцидальних актів, не виявили впливи даних факторів на суїцидальну поведінку.

Ряд авторів при оцінці ризику суїцидальної спроби після парасуїцида (Bradley, 1995) пропонують ураховувати наступні фактори:

Зовнішні обставини:

• наскільки суїцидант був ізольований під час спроби;

• наскільки ймовірним було втручання в суїцидальну поведінку з боку інших людей;

• чи вживав суїцидант попереджуючі міри проти можливого розкриття суїцидальних намірів іншими людьми;

• чи писав прощальний лист або записку;

• чи шукав допомоги під час спроби або після;

• чи робив дії, які, по його припущенню, повинні були привести до смерті.

Внутрішні установки:

• чи вірив суїцидант у те, що дійсно вб'є себе;

• чи говорив, що хоче вмерти;

• наскільки навмисної була спроба;

• які почуття випробовував, виявивши, що спроба не вдалася (його врятували) - радість, жаль, гнів (Виття-Цех, 2002).

Таблиця 7.1.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте