Тема: Менеджмент. Право. Спортивне право України

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 6Следующая ⇒

План

1. Поняття та принципи менеджменту.

2. Поняття «права». Галузі, джерела і форми права.

3. Спортивне право України.

4. Спортивно-правові норми.

1. Управління – це процес, а менеджмент – це зміст.

Менеджмент - це ефективна система управління організацією в умовах ринкових відносин.

Ефективний менеджер – це людина, яка може зробити максимум при мінімальних затратах.

Правові відносини у сфері ФК і С регулюються:

1. Адміністративним законодавством.

2. Цивільним законодавством.

3. Господарським законодавством.

Принципи менеджменту:

1) організація системи і процесів управління з урахуванням вимог ринку;

2) проведення маркетингових досліджень;

3) прогнозування і планування підприємницької діяльності;

4) науково-технічне інформування і управління НТП;

5) організація інноваційної діяльності на підприємствах;

6) управління якістю праці і продукції (послуг);

7) організація процесу праці та її оплати;

8) підбір, розстановка і перепідготовка кадрів;

9) управління збутом продукції;

10) облік, аналіз і контроль діяльності підприємства;

11) правове забезпечення розвитку;

12) охорона праці та промислова санітарія;

13) пожежна безпека;

14) охорона навколишнього середовища;

15) загальне діловодство.

2. Право – це система загальнообов’язкових, формалізовано визначених, встановлених державою норм, що регулюють суспільні відносини, шляхом надання суб’єктам прав та покладання юридичних обов’язків.

Право – це система норм, що формально визначені і викладені в нормативно-правових актах, встановлених державою; є загальнообов’язковими для всього населення, державних органів, посадових осіб, які охороняються державною владою від порушень, виражають волю всього народу та спрямовані на регулювання і охорону суспільних інтересів.

Джерела або форми права – способи зовнішнього використання та закріплення юридичних норм:

- правовий звичай – звичаєве правило поведінки, яке санкціонується і забезпечується державою;

- правовий прецедент – рішення судового або адміністративного органу, щодо конкретної справи, яке стає обов’язковим для розв’язання інших аналогічних справ (США, Канада);

- нормативно-правовий договір – письмовий документ, у якому спільні правила поведінки встановлюються за домовленістю декількох сторін;

- нормативно-правовий акт (НПА) – письмовий документ правотворчого характеру, який містить юридичні норми. Поділяються на дві групи:

* закони - НПА органу законодавчої влади, що регулює найважливіші суспільні відносини, приймається в особливому порядку і має юридичну силу;

* підзаконні акти – НПА правотворчих органів, що видаються на підставі закону і відповідно до закону (Укази президента України, декрети КабМіну, інструкції і нормативні накази Міністерств і відомств, акти державних адміністрацій).

Адміністративне право - це галузь права, яка регулює суспільні відносини у сфері державного управління на всіх рівнях, між суб’єктами місцевих органів, між суб’єктами виконавчої влади, що перебувають на однаковому правовому рівні (Міністерства) і між суб’єктами виконавчої влади і громадянином.

Адміністративне право не регулює взаємовідносини громадян між собою!!!

3. Сфера ФК і С вимагає використання специфічних підходів до її правового регулювання. Правовий вплив на діяльність у сфері ФК і С здійснюється, зокрема, у таких напрямках:

1) визначення статусу суб’єкту спортивної діяльності, його прав і обов’язків;

2) регулювання відносин суб’єктів спортивної діяльності з іншими юридичними і фізичними особами, а також органами державної влади і місцевого самоуправління;

3) встановлення і застосування юридичної відповідності до учасників спортивної діяльності.

Спортивне право України - це комплексна галузь права, тому що норми, які входять до нього не пов’язані єдиним методом та механізмом регулювання. Так, норми спортивного права можна чітко розподілити за такими основними галузями: конституційне, адміністративне, цивільне, фінансове, господарське, трудове, тобто з позиції принципів побудови української правової системи, спортивне право не є самостійною галуззю.

Спортивне право України – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері ФК і С.

Цій галузі права притаманні ознаки, які характеризують усю систему права:

- нормативність;

- формальна визначеність;

- спрямованість на досягнення правового результату;

- можливість захисту засобами державного впливу.

Предмет спортивного права складає органічний комплекс спортивних відносин, які виникають у сфері ФК і С:

- трудового і соціального забезпечення;

- державного управління;

- фінансово-ресурсного забезпечення;

- господарського;

- карно-процесуального;

- у сфері спортивної травматології;

- у протидії використання допінгу, тощо.

Система спортивного права включає:

· принципи спортивного права – фундаментальні основи; своєрідний каркас, що створює фундамент спортивного права:

* загальні принципи: законність, часність, рівність, гуманізм;

* спеціальні принципи: реалізація основних ідей спортивного права та його соціальна роль - дотримання прав людини; відповідність органів державної влади; управління підприємством, посадових осіб; забезпечення прав громадян у сфері ФК і С; право чесної конкуренції;

· інститут права – сукупність норм права, що регулюють коло однорідних суспільних відносин: галузеві і міжгалузеві інститути.

4. Спортивно-правові норми – правові норми, які закріплюють і регулюють відносини, які виникли у сфері ФК і С.

Їм притаманні наступні ознаки:

- вони встановлюються і санкціонуються державою;

- є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки;

- закріплюються у правових актах;

- мають двохсторонній характер;

- передбачають наявність особливого механізму реалізації;

- реалізація забезпечується завдяки системі державних гарантів;

- можливо використовувати примус.

Класифікація спортивно-правових норм:

1. Залежно від змісту: матеріально-правові і процесуальні.

2. За ступінню визначеності: імперативні (прямо наказують правила поведінки), диспозитивні (надають свободу вибору поведінки).

3. Функції: регулятивні (ті, що зобов’язують; ті, що вповноважують, ……); та охоронні.

Суб’єкти спортивних правових відносин:

- державні органи;

- органи місцевого самоврядування;

- міжнародні і національні нові організації;

- громадські об’єднання;

- підприємства;

- установи, організації, тощо;

- спортсмени, тренери, судді, глядачі.

Лекція № 2

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология