У таблиці 17 наведено рекомендації щодо використання форм влади та стилів керівництва керівниками у конкретних ситуаціях, а саме при вирішенні наявних організаційних проблем.
| Підходи до ефективного керівництва
| Загальна характеристика
| Обґрунтування параметрів керівництва конкретними посадовими особами апарату управління
|
| Директор
| Заст. дир. з виробництва
| Заст. др. з маркетингу
|
|
|
|
|
|
|
| 1.Форми влади:
|
| - примусу
| Базується на забезпеченні впливу на працівників через примус, їхній страх втратити роботу, захищеність, повагу.
| +
| +
| -
| -
|
| - винагороди
| Базується на формуванні керівником не обхідної поведінки підлеглих шляхом застосування системи матеріального та морального стимулювання
| +
| +
| +
| -
|
| - законна
| Базується на традиціях, що склалися в організації у сфері взаємопідпорядкування між керівником та підлеглими
| -
| -
| -
| +
|
| - еталонна
| Базується на харизмі керівника, тобто силі його особистих якостей, рис, що здатні викликати ініціативу у підлеглих
| +
| +
| -
| +
|
| - експертна
| Базується на володінні керівником спеціальними знаннями, які можуть задовольнити потреби виконавців
| +
| +
| +
| -
|
| - дисциплінарна
| Базується на поведінці підлеглих, яка відображає дотримання установлених стандартів, інструкцій, критерій, методик, розпоряджень, наказів. Важливу роль при цьому відіграє якість законодавчої, нормативної, адміністративної, інструктивної та інших баз
| -
| -
| -
| -
|
| - інформаційна
| Базується на використанні широкого спектру інформації, якою володіє менеджер. Ефективність використання цієї форми влади залежить від якості, достовірності та повноти інформації
| +
| +
| +
| -
|
| 2. Стилі керівництва
|
| - на засадах системи Р. Лайкерта
| Запропоновано 4 системи керівництва, які базуються на оцінці поведінки керівника: експлуататорсько – авторитарна, доброзичливо – авторитарна, консультативно – демократична, на засадах участі працівників
| -
| -
| -
| -
|
| - через структуру та повагу до підлеглих
| Передбачає звернення уваги не лише на роботу, але і на підлеглих, та формування такої поведінки керівника, яка враховує особливості внутрішньої організації та взаємодії груп підприємства
| -
| -
| +
| -
|
| - на засадах управлінської гратки Р. Блейка і Дж. Моутон
| Виділено 5 стилів керівництва від різноманітного поєднання керівником врахування інтересів виробництва та людей: збіднене управління, влада підпорядкування, організаційне управління, управління на засадах міського клубу, групове управління
| -
| +
| -
| -
|
| - на засадах ситуаційної моделі Ф. Фідлера
| Виділено 7 стилів керівництва, які керівнику доцільно застосовувати у конкретних ситуаціях, що формуються під впливом таких чинників: взаємовідносин між керівником та підлеглими, структурованість завдання та посадові повноваження керівника.
| -
| +
| -
| +
|
| - „шлях-ціль” Т. Мітчела та Р. Хауса
| Базується на спрямуванні керівником підлеглих на досягнення цілей через вплив на шляхи їх досягнення: роз’яснення підлеглому завдань, підтримка дій підлеглих, наставництво. Виділено 4 стилі керівництва: стиль підтримки, інструментальний, партисипативний, орієнтований на досягнення успіху
| +
| +
| -
| +
|
| - на засадах врахування життєвого циклу П. Херсі та К. Бланшара
| Виділено 4 стилі керівництва: вказівка, передавання, участь підлеглих у прийнятті рішень, делегування, їх вибір залежить від зрілості виконавців
| -
| -
| +
| +
|
| - на засадах прийняття рішень В. Врума та Ф. Йеттона
| Концентрує увагу на виборі керівником конкретного стилю керівництва залежно від конкретної ситуації, яка характеризується параметрами якості рішень та факторів, що обмежують згоду підлеглих
| +
| -
| -
| -
|
| - узгоджене керівництво
| Базується на узгодженні між керівником та підлеглих власних потреб: завдань, затрачених зусиль та мотивування
| -
| -
| +
| +
|
| -трансформаційне керівництво
| Базується на створенні умов для творчого та самостійного виконання завдань підлеглими, фактично відмовляючись від здійснення прямого керівництва. Значну роль при цьому відіграє харизма керівника, персоналізація уваги, стимулювання інтелекту
| -
| -
| +
| -
|
| - керівництво на засадах попарних вертикальних зв’язків Гріна
| Базується на припущенні, що сприйняття керівником підлеглого впливає на поведінку керівника, відповідно зумовлюючи поведінку підлеглого. Відповідно до цього керівник може змінювати власний стиль керівництва відповідно до очікувань та потреб підлеглих
| -
| -
| +
| -
|
* - Знак „+” показує, які форми влади і стилі керівництва використовуються конкретним керівником. Знак „-” показує, які форми влади та стилі керівництва не притаманні керівникам.
Археология
Биология
Генетика
География
Информатика
История
Логика
Маркетинг
Математика
Менеджмент
Механика
Педагогика
Религия
Социология
Технологии
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
