Колективно-договірне регулювання охорони праці

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7

Нормативно-правовий договір є одним із джерел трудового права, що харак­теризує особливості останнього. У договорі сторони встановлюють юридичні права та обов'язки кожного з його учасників.

З прийняттям Закону України "Про колективні договори і угоди" сфера до­говірного регулювання значно розширилася. В Україні створена система колек­тивних угод, які з огляду на їхній суб'єктний склад, сферу дії, зміст та співвід­ношення між ними поділяються на:

- генеральну угоду, що укладається на державному (міжгалузевому) рівні,

- галузеву угоду, що укладається на галузевому рівні,

- регіональну угоду, що укладається на регіональному (адміністративно-тери­торіальному) рівні,

- колективний договір, що укладається на локальному (виробничому) рівні.

Вказані угоди є нормативно-правовими, оскільки їх зміст становлять нор­ми права, прийняті за домовленістю сторін на основі попередніх переговорів. Колективні договори і угоди, як і будь-який договір, містять положення, що є обов'язковими для роботодавців і їх об'єднань, представників найманих пра­цівників і їх об'єднання, органів державної виконавчої влади. Колективні угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Тому дія їх поширюється на невизначене коло найманих працівників.

Мета правового регулювання умов праці на різних рівнях за допомогою колективних угод є неоднаковою. Угодою на державному рівні визначаються основні принципи і норми соціально-економічної політики і трудових відносин, угодою ж на регіональному рівні регулюються норми соціального захисту на­йманих працівників у межах адміністративно-територіальної одиниці. Причому угоди нижчого рівня не можуть погіршувати становище найманих працівників порівняно з генеральною угодою, її положення є обов'язковими для застосуван­ня під час ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів та угод нижчого рівня як мінімальні гарантії. Угоди нижчого рівня можуть встановлювати вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, ком­пенсації, пільги.

Зміст генеральних угод охоплює взаємні домовленості сторін щодо встанов­лення гарантій праці і забезпечення продуктивності зайнятості, мінімальних соціальних гарантій оплати праці та умов зростання фондів оплати праці, вста­новлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, регулювання трудових відносин, режиму роботи і відпочинку, умов охорони праці і навколишнього природного середовища, задоволення духовних потреб населення та інше.

В Україні існує практика договірного регулювання охорони праці за допо­могою генеральних угод, які містили окремі розділи чи положення з охорони праці.

У значній частині сторони генеральних угод приймали зобов'язання щодо сприяння ратифікації Україною конвенцій МОП (зокрема, Конвенції МОП №129 про інспекцію праці в сільському господарстві, Конвенції МОП №174 про запобігання великим промисловим аваріям, Конвенції МОП №176 про безпеку і гігієну праці на шахтах, Конвенції МОП №155 про безпеку, гігієну праці та виробниче середовище), розробленню та прийняттю Верховною Радою України нормативно-правових актів з охорони праці (наприклад, законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працез­датності; про об'єкти підвищеної небезпеки; про зону надзвичайної екологічної ситуації; про державний нагляд і контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про працю та охорону праці; про безпечність про­мислової продукції; про прийняття Закону України "Про охорону праці" у новій редакції). Сторони приділяли увагу питанням фінансування охорони праці (у тому числі наголошували на необхідності вжитті заходів, спрямованих на ви­значення окремим рядком витрат з охорони праці у державних бюджетах Укра­їни, обумовлювали обсяг фінансування сумою коштів не меншою ніж та, що одержана від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій), ліквідації заборгованостей з відшкодування шкоди особам, які через нещасні випадки і професійні захворювання отримали стійку втрату працездатності, та сім'ям загиблих на виробництві.

Галузеві угоди встановлюють норми з охорони праці, що є характерними для відповідної галузі.

Важливе значення у правовому забезпеченні охорони праці на підприємстві, в установі, організації належить колективному договору.

Зобов'язання сторін колективного договору з питань охорони праці перед­бачають систему інженерно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, їх доведення до нормативних, запобігання виникненню виробничого травматизму і професійних захворювань, зменшенню факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць з шкідливими та важкими умовами праці, зростання культури виробництва.

У колективному договорі доцільно визначати розмір коштів та за­ходи з охорони праці, на які вони можуть спрямовуватися.

Зобов'язання роботодавця полягають у запровадженні ефективної системи управління охороною праці шляхом створення відповідних служб, які забез­печують комплексне вирішення питань з охорони праці, усунення причин, що приводять до нещасних випадків, у тому числі і виведення з експлуатації буді­вель та споруд, що перебувають в аварійному стані, проведенні лабораторних досліджень умов праці на їх відповідність встановленим нормативам, стимулю­ванні запровадження у виробництво екологічно чистих технологій та створення безпечних умов праці. У колективному договорі передбачається періодичність проведення атестації робочих місць за умовами праці

Зобов'язання роботодавця включають своєчасне забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, проведення на­вчання з питань охорони праці та обов'язкового медичного огляду, забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою со­лоною водою, знешкоджуючими і змиваючими засобами, надання інших пільг. Колективний договір може включати зобов'язання, що спрямовані на встанов­лення додаткових пільг в організації охорони праці для окремих категорій пра­цівників, створення належних умов праці інвалідів, неповнолітніх працівників, поліпшення умов праці жінок, їх побутового та медичного обслуговування на виробництві, вивільнення жінок з важких, шкідливих робіт та нічних змін.

Зобов'язання найманих працівників випливають зі змісту обов'язку кожного працівника виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці. Працівники зобов'язують співпрацювати з роботодавцем та представниками сторін щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, вживати посильні заходи з метою ліквідації виробничої ситуації, що загрожує життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу, виконувати вимоги правил по­водження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, дбати про особисту безпеку і здоров'я.

У колективному договорі необхідно передбачити механізм економічного стимулювання працівників за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів підвищення безпеки та поліпшення умов праці.

Сторони колективного договору можуть передбачити й інші пільги та га­рантії у сфері охорони праці. Наприклад, гарантії, що надаються для осіб, які приймають безпосередню участь в управлінні охороною праці, уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, членів комісії з питань охорони праці підприємства.

У колективному договорі сторони встановлюють гарантії та пільги у сфері охорони праці як на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, так і можуть передбачити більш вищі або додаткові.

Структура колективного договору визначається сторонами самостійно. До­цільно у його змісті виділяти окремий розділ "Охорона праці". В якості додатків до колективного договору можуть долучатися:

- Комплекс заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни пра­ці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запо­бігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій,

- Перелік професій і посад працівників, яким видається безплатно спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту,

- Перелік професій і посад, яким видається безоплатно молоко або рівноцінні йому харчові продукти, лікувально-профілактичне харчування,

- Перелік професій і посад працівників, яким видається безплатно мило, миючі та знешкоджуючі засоби,

- Перелік виробництв, цехів, професій і посад, зайняття яких дає право на що­річну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість.

Сторони колективного договору можуть визначити й інші умови з охорони праці, але вони повинні дотримуватися вимоги законодавця щодо заборони погіршення правового становища працівника, порівняно з чинним законодав­ством.

⇐ Предыдущая1234567

Поделиться:

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?