Методи пренатальної діагностики

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 7Следующая ⇒

Більшість ПД в Україні, як і в усьому світі, проводиться після 10 тижнів, переважно у ІІ -му (15-25 тижнів) триместрі вагітності, який зветься “золотим періодом”. Саме в цей період проводяться основні маніпуляції по забору плідного матеріалу для наступного дослідження. У ІІІ-му триместрі пренатальна діагностика проводиться тільки в залежності від можливих ускладнень вагітності, необхідністю вирішення питання про тактику нагляду за вагітною і ведення пологів у зв’язку з захворюванням плода.

Дослідження з метою пренатальної діагностики проводяться за допомогою непрямих (об’єктом обстеження є вагітна) та прямих (проводиться обстеження плода) методів.

До непрямих методів (обстеження вагітної) відносяться:

- клінічне (акушерсько-гінекологічне);

- мікробіологічне;

- медико-генетичне (клініко-генетичне, генеалогічне, цитогенетичне, молекулярно-генетичне);

- аналіз ембріоспецифічних білків (альфа-фетопротеїн, хоріонічний гонадотропін, естріол та ін.);

- аналіз плодових еритробластів із крові вагітних жінок та їх ДНК-аналіз.

Прямі методи ПД поділяються на неінвазивні та інвазивні. До неінвазивних методі відносяться:

- ультразвукове обстеження;

- обмежене застосування мають електрокардіографія, рентгенографія.

Інвазивні методи ПД:

- хоріонбіопсія (І триместр) (рис 2,3);

- плацентобіопсія (ІІ триместр);

- амніоцентез – ранній (13-14 тижнів), звичайний (15-22 тижня) (рис. 4);

- кордоцентез (ІІ-ІІІ триместр) (рис. 5);

- фетоскопія (ІІ-ІІІ триместр);

- біопсія тканин плода – шкіра, м’язи, печінка, селезінка та ін. (ІІ-ІІІ триместр).

Рис. 2 – Трансабдомінальна хоріон- або плаценто біопсія

Рис. 3– Транцервікальна хоріон-

Або плацентобіопсія

Рис. 4 – Амніоцентез

Рис. 5 - Кордоцентез

Отриманий при інвазивній ПД матеріал досліджують за допомогою лабораторних методів (цитогенетичних, молекулярно-генетичних, біохімічних, імуноцитохімічних).

При застосуванні непрямих методів ПД стан плода оцінюють по біохімічним показникам у крові та сечі вагітної, даним акушерсько-гінекологічного анамнезу. Бажаним, а для жінок високого ризику обов’язковим, є медико-генетичне консультування, яке доповнене результатами мікробіологічного, імунологічного, ендокринного обстеження.

Пренатальне дослідження здійснюється у відповідності з трьома етапами:

1 етап включає комбінований тест в 10 тижнів вагітності – ранній пренатальний скринінг (визначення рівня РАРР і ХГЧ) для виявлення хромосомних хвороб і вад нервової трубки; ультразвукове дослідження в 10 тижнів вагітності з оцінкою комірцевого простору, носових кісток та швидкості кровоплину у венозній протоці, що є високоінформативними ознаками, пошук плодових еритробластів із крові вагітних жінок та їх ДНК-аналіз.

2 етап – потрійний тест в терміні 16-20 тижнів вагітності включає дослідження крові на альфафетопротеїн, хоріонічний гонадотропін і незв’язаний естріол. В 18-24 тижні ультразвукове дослідження з оцінкою морфогенетичної структури всіх органів плоду. Термін вагітності для подальшого ультразвукового слідкування за розвитком плоду визначається індивідуально. Амніоцентез проводиться в 14-21 тиждень, кордоцентез – починаючи з 21 тижня.

3 етап – ультразвукове дослідження в 32-36 тижнів з обов’язковою доплерографією системи “плід-плацента-мати”.

Отримані під час інвазивних процедур біологічних зразків плода підлягають дослідженню за допомогою спеціальних лабораторних методів. Серед них, перш за все, цитогенетичне дослідження – вивчення хромосомного набору (каріотипу) клітин отриманого зразка на всіх етапах ембріогенезу. В залежності від терміну вагітності досліджуються клітини хоріону, плаценти, лімфоцити пуповиної крові, всі вони мають плодове походження і відповідають його генетичним характеристикам.

Молекулярні методи використовуються для діагностики генних хвороб. Вони поділяються на прямі і непрямі в залежності від того, що досліджується мутантний ген чи поліморфні сайти рестрикції, так звані молекулярні маркери. При проведенні молекулярної пренатальної діагностики необхідно:

· точний клінічний діагноз;

· адекватно розрахований ризик захворювання плода;

· визначення оптимального терміну ПД;

· забезпечення можливості отримати біологічні зразки плода;

· розробка чітких рекомендацій після проведення ПД;

· наявність скринуючих програм ДНК-діагностики.

За допомогою вказаних методів клініко-генетичної і молекулярної діагностики можна пренатально встановити діагнози таких моногенних хвороб (табл.4):

Таблиця 4.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?