Казка «Про високі та низькі звуки»

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

За синіми морями, за густими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна.

Правили країною Музичний король та принцеса Акизум, а жили вони в чудовому сонячному палаці, який із усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи.

Музика природи, це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало Акизум.

Саме так, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо – високо, а як виводять свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно. Так і з’явились високі та низькі звуки. Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

Казка «Як виникли ноти?»

Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти

Казка «Де живуть ноти?»

Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.

– Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце.

– Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли музики?... А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки?... Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту.

А звуків є всього сім – сіла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно, й буває в сім’ї.

І розлетілися звуки – ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна нота – Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка – Мі, на першій. Фантастична нота – Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою.

Прислухаємось.

(Звучить пісеньку, яка складається з цих трьох нот)

Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота – Ре.

(Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти – Ре)

А скромній і добрій ноті – До, місце на гілочці не вистачило.

– Що ж робити?, – подумало деревце. Як знайти місце для доброї ноти?

«Куди ж поселити добру ноту?»

Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже ж на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.

– Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.

Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримає гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показує, куди сідати усім нотам.

Деревце зраділо, що в музичній державі з’явився король: адже без нього незрозуміло, це ноти, чи може, картоплинки?

Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук – ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали й стали краще розуміти музику.

Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний – Ля та самостійний – Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись трішки далі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась.

Лагідний звук – Ля, зовсім невпевнено, вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті – Сі. І зажили ноти – подружки дружно, як у хорошій сім’ї.

Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство?

Тож послухайте.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология