Дискретний підхід ґрунтується

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

1) на суб'єктивних відчуттях, очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення про вихід на конкретний ринок;

2) кількісній оцінці кожного ринку за системою показників або глибокому аналітичному обґрунтуванні;

3) на оцінці 2—3 найбільш важливих для підприємства показників розвитку ринку або інших критеріїв;

4) всі відповіді вірні.

7. Місткість ринку –

1) обсяг товарів, які на ньому реалізуються протягом певного часу, вона розраховується у фізичному та вартісному вираженні за один рік;

2) бажання та можливість покупців купити товар, тобто можливість фірми – експортера продати на цьому ринку свій товар;

3) систематичне визначення кола даних, необхідних у зв'язку маркетинговою ситуацією, яка стоїть перед фірмою, їх збір, аналіз і звіт про результати;

4) напрямки товару, які мають на меті відповісти на питання: наскільки товари, що виробляються або вироблятимуться даним підприємством, відповідають потребам, смакам, бажанням споживача.

8. Міжнародна сегментація ринку =

1) стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей;

2) сприятливий прогноз розвитку параметрів сегмента, отриманий за результатами маркетингового дослідження;

3) спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД;

4) процес ідентифікації специфічних сегментів потенційних споживачів у вигляді групи країн або груп індивідуальних покупців з однаковими характеристиками, що з великою вірогідністю продемонструють схожу поведінку під час купівлі.

9. Дайте визначення терміну “кон’юнктура”:

1) співвідношення попиту та пропозиції на ринку товарів

2) оптимальне співвідношення ціна-якість товару

3) фіксована частка, пропорція, відсоток

4) форма безготівкового розрахунку між банками

Стимулювання збуту – це

1) спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності;

2) прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів

3) короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію;

4) налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями.

ТЕМА 9

ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

1. Згідно з Законом «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економічно-правових умов діяльності можуть створюватися такі вільні економічні зони:

1) зовнішньоторговельні зони;.

2) науково-технічні зони;

3) туристично-рекреаційні зони;.

4) всі відповіді вірні.

Частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, запозичення нових технологій забезпечення зайнятості населення.

1) зовнішньоторговельні зони;

2) науково-технічні зони;

3) туристично-рекреаційні зони;

4) комплексні виробничі зони.

Частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та провадиться без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.

1) зовнішньоторгівельні зони;

2) науково-технічні зони;

3) туристично-рекреаційні зони;

4) комплексні виробничі зони.

В Концепції створення і функціонування вільних економічних зон передбачається, що їх основною метою є наступне

1) стимулювання структурних перевтілень в економіці шляхом притягнення іноземних інвестицій;

2) створення сучасної ринкової інфраструктури;

3) поліпшення використання природних і трудових ресурсів;

4) всі відповіді вірні.

У сучасному вигляді СЕЗ виникли на початку 70-х років у країнах

1) Європейського Союзу;

2) північно-американського регіону;

3) південно-східного азіатського регіону;

4) карибського басейну.

Вільні митні зони (ВМЗ) виникли

1) наприкінці XVI століття;

2) наприкінці XI століття;

3) наприкінці VI століття;

4) наприкінці XVII століття.

7. Комплексні виробничі зони –

1) частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, запозичення нових технологій забезпечення зайнятості населення;

2) ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу;

3) ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;

4) частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощенний порядок перетину кордону і торгівлі.

8.Анклавні ВЕЗ –

1) діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з поза зональною економікою країни;

2) розташовані на кордоні з іншими державами;

3) розташовані за кордоном;

4) орієнтовані на зв`язки із зовнішнім ринком.

Закон України “Про загальні положення створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” прийнятий

1) в 1991 році;

2) в 1992 році;

3) в 1993 році;

4) в 1994 році.

За національним законодавством СЕЗ може створюватися

1) Верховною Радою України;

2) Кабінетом міністрів України;

3) Національним банком України;

4) Місцевими Радами депутатів.

ТЕМА 10

ОРЕНДНІ ОПЕРАЦІЇ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1. У лізинговій угоді, яка фінансується, приймають участь:

1) орендатор і виробник обладнання, що орендується;

2) орендатор і лізингова компанія;

3) виробник обладнання що орендується і лізингова компанія;

4) орендатор, лізингова компанія і виробник обладнання що орендується.

У чому полягає особливість контрактів оренди в міжнародній торгівлі?

1) обмеженість можливостей укладання цих контрактів;

2) особливість умов страхування і технічного обслуговування;

3) містять широкий перелік прав і обов'язків сторін у зв'язку з орендними операціями;

4) особливість встановлення термінів виконання.

3. Об’єктом міжнародної оренди є:

1) обладнання;

2) транспортні засоби;

3) товари споживчого призначення;

4) всі відповіді вірні.

4. Короткотривала оренда з терміном від кількох годин до одного року – це:

1) лізинг;

2) хайринг;

3) рейтинг;

4) чистий лізинг.

5. Довготривала оренда з терміном від 3-х до 5-ти років, інколи до 15 років – це:

1) лізинг;

2) хайринг;

3) рейтинг;

4) чистий лізинг.

Об'єктом хайрингу зазвичай являються

1) транспортні засоби;

2) дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини;

3) монтажне обладнання;

4) всі відповіді вірні.

7. Імпортний лізинг –

1) лізингодавець купує обладнання у національній фірмі і надає закордонному орендарю;

2) технічне обслуговування і ремонт здійснює лізингодавець;

3) технічне обслуговування і ремонт здійснює користувач;

4) лізингодавець купує обладнання у закордонній фірмі і надає вітчизняному орендарю.

8. Хайринг –

1) короткотривала оренда з терміном від кількох годин до одного року;

2) середньотривала оренда від 1 до 3-х років;

3) технічне обслуговування і ремонт здійснює користувач;

4) лізингодавець купує обладнання у національній фірмі і надає закордонному орендарю.

Орендна плата може вноситися

1) щомісячно;

2) щоквартально;

3) щорічно;

4) всі відповіді вірні.

10. Здійснення лізингових операцій відбувається за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення од­ного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти

1) пайовий лізинг;

2) кредитний лізинг;

3) інвестиційний лізинг;

4) договірний лізинг.

ТЕМА 11

МЕХАНІЗМ РОЗРАХУНКІВ У ЗОВНІШНЬОТОРГОВИХ ОПЕРАЦІЯХ

Цесія це

1) компенсація;

2) постачання товарів у кілька етапів;

3) оплата з відстроченням;

Передача надходження.

Авізуючий банк

1) кореспондент банку-емітента. розміщений в країні бенефіціара, перевіряє справжність акредитива і пересилає його бенефіціарові;

2) знаходиться в країні бенефіціара, за запитом бенефіціара може брати на себе зобов'язання перед бенефіціаром гарантувати оплату векселя згідно з акредитивом;

3) розташований у країні бенефіціара, оцінює вексель і документи при угоді з акредитивом;

4) відкриває акредитив, бере на себе платіжні зобов'язання після виконання умови акредитива.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры