Зовнішні та внутрішні загрози національній безпеці України.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 5Следующая ⇒

Для більш повного висвітлення глобальних викликів і загроз у сучасному світі та розуміння проблем забезпечення національної безпеки у сфері державної безпеки насамперед розглянемо процеси, пов’язані з глобалізацією і кардинальними змінами у сфері безпеки, що відбувається у світі.

З цього приводу слід підтримати оцінки відомого російського дослідника правових проблем національної безпеки В. Райгородського [16, 34], згідно з якими етап сучасної глобалізації на пострадянському просторі ідейно був сформований наприкінці 80-х років ХХ ст. в епоху перебудови з проголошенням нової політичної доктрини, якою було визнано, що:

· система цінностей західноєвропейського гуманізму є основним критерієм подій, які відбуваються у світі;

· народи, які населяють планету, становлять єдину систему;

· подальша інтеграція народів має ґрунтуватися на основі реалізації норм та цінностей концепції прав і свобод людини.

У грудні 2004р. оприлюднена доповідь Групи високого рівня ООН щодо загроз, викликів та змін під назвою «Більш безпечний світ: наша спільна відповідальність»[17, 34-38]. Її автори в основу визначення загроз поклали принцип, згідно з яким будь-яка подія чи процес, що призводять до масової загибелі або зменшення шансів на виживання та послаблюють держави як базові елементи міжнародної системи, становлять загрозу міжнародній безпеці. З огляду на це вони виокремили шість блоків загроз, якими світ має займатися зараз і в наступні десятиліття:

· економічні і соціальні загрози, включаючи злидні, інфекційні загрози та екологічну деградацію;

· міждержавні конфлікти;

· внутрішні конфлікти, включаючи громадянську війну, геноцид та інші масові звірства;

· поширення і можливе застосування ядерної, радіологічної, хімічної та бактеріологічної зброї;

· тероризм;

· транснаціональну організовану злочинність.

Всесвітня енциклопедія філософії у цілому пропонує виокремити три основні групи глобальних проблем сучасності [5, 11], які безпосередньо стосуються проблеми забезпечення національної безпеки України:

перша група – проблеми попередження світової термоядерної війни, забезпечення безпеки людей, ліквідація економічної відсталості деяких країн, голоду, злиднів та не писемності;

друга група – проблеми, що виникли унаслідок взаємодії суспільства і природи. Це запобігання забрудненню довкілля, раціональне використання ресурсів планети, освоєння космосу та Світового океану, розв’язання проблеми продовольства;

третя група – проблеми, що виникли у результаті відносин людини та суспільства. Це запобігання негативним наслідкам науково-технічної революції, що ведуть до біологічної деградації людини; проблема стрімкого зростання загальної чисельності населення світу (передусім за рахунок країн Азії, Африки і Латинської Америки); боротьба з поширенням алкоголізму і наркоманії; проблеми вдосконалення охорони здоров’я та освіти.

Щодо України, то в нас за своєю спрямованістю основні загрози національній безпеці, поділяються на наступні види:

· загрози конституційним правам і свободам людини і громад я нина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України;

· загрози недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України;

· загрози розвитку вітчизняної індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в ЇЇ продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів;

· загрози безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України.

Проблеми національної безпеки належать до найважливіших, найскладніших багатоаспектних та інтегральних явищ суспільного і політичного життя. Тому їх вирішення, є пріоритетним для нашої держави.

Невід’ємною функцією кожної держави як суспільного утворення є забезпечення національної безпеки, яка повинна гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності громадян, державних інститутів, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх загроз[20, 2].

Перекручене, неадекватне сприйняття загроз національній безпеці державними та військовими діячами часто було причиною багатьох воєн, територіальних втрат, соціальних вибухів[9, 78]. Водночас метою переоцінки й навмисного перебільшення окремих видів загроз найчастіше є збереження або захоплення влади, що врешті-решт підриває національну безпеки держави.

Перейдемо до самих загроз національній безпеці України. Їх поділяють на внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх загроз національній безпеці належать [6, 42]:

· діяльність іноземних політичних, економічних, військових розвідувальних, інформаційних, транснаціональних, і структур недержавної форми власності, що надають послуги у сфері безпеки, спрямована проти реалізації національних інтересів України або послаблення можливостей щодо їх реалізації;

· прагнення ряду країн до домінування та ущемлення національних інтересів України в світовому просторі, витиснення її із зовнішнього та внутрішнього ринку безпеки;

· загострення міжнародної конкуренції за володіння найсучаснішими технологіями і системами забезпечення безпеки;

· загострення енергетичних проблем;

· діяльність міжнародних терористських та інших екстремістських організацій;

· збільшення технологічного відриву розвинених країн світу і нарощування їх можливостей по протидії створенню конкурентоспроможних українських засобів і систем безпеки;

· діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

· розроблення рядом країн стратегій війн малої інтенсивності у різних сферах життєдіяльності (інформаційних, технологічних, економічних тощо), які передбачають дестабілізацію державної і недержавної складових загальної системи забезпечення національної безпеки України.

Також велику загрозу становлять внутрішні загрози національній безпеці, а саме:

· критичний стан вітчизняних галузей виробництва;

· несприятлива криміногенна обстановка, яка супроводжується зрощуванням недержавних структур і кримінальних структур, отримання кримінальними структурами доступу до технологій протидії органам державної влади у їх викритті, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зрощування організованої злочинності і партійної номенклатури, зниження рівня захищеності законних інтересів громадян, суспільства і держави; утворення касти можновладців, котрі поставили себе вад законом;

· недостатня взаємодія державної і недержавної складових системи забезпечення національної безпеки по формуванню і реалізації єдиної державної політики національної безпеки України;

· недостатня розробленість нормативно-правової бази, яка регулює суспільні відносини у сфері забезпечення національної безпеки, а також недостатня практика правозастосування;

· недостатня розвиненість недержавної складової системи забезпечення національної безпеки;

· нерозвиненість демократичного цивільного контролю за діяльністю системи забезпечення національної безпеки України;

· недостатня економічна могутність держави;

· зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів у галузі забезпечення національної безпеки;

· відсутність фахової національно безпекової освіти;

· недостатня активність підприємств недержавної форми власності, що надають послуги в сфері забезпечення національної безпеки щодо інформування суспільства і держави про свою діяльність, формуванні відкритих інформаційних ресурсів і розвитку системи доступу до неї громадян;

· відставання України від розвинених країн за рівнем забезпеченості окремих складових національної безпеки.

Отже, дослідження факторів національної безпеки дає змогу зробити висновок про неможливість у сучасних умовах забезпечити національну безпеку України ізольовано, розраховуючи лише на власні зусилля. Таким чином, зростає роль політичних засобів забезпечення національної безпеки, що висуває підвищені вимоги до зовнішньої політики України.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману