Характеристика і ознаки недоношеної дитини. Годування через зонд.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 11Следующая ⇒

Показання: Недоношеність ІІ, ІІІ, ІV ступенів. Хвороба новонародженого, при якій пригнічуються смоктання та ковтання.

Протипоказання: Добре виражені всі рефлекси.

Мета: забезпечити новонароджену дитину необхідною кількістю їжі, коли природне вигодовування через рот неможливе.

Оснащення: гумові рукавички; шапочка, маска; чашка з відміряною необхідною кількістю молока на одне годування, підігрітою до температури 37-38°С; стерильний шлунковий зонд; стерильний розчин 0,9% натрію хлориду або вода для ін’єкцій, лейкопластир, ножиці, сантиметрова стрічка; стерильний шприц 20 мл.; лоток для оснащення; гумова груша.

Недоношеній новонародженій дитині до і після годування необхідно провести оксигенотерапію з метою профілактики нападів апное.

Примітка: при необхідності зонд може залишитися на 48-72 години, його фіксують пластиром до щоки, тоді зонд промивають від залишків молока 1-2 мл кип’яченої води.

• Пояснити мамі / родичам мету і хід проведення процедури

• Підготувати необхідне оснащення

• Вимити і осушити руки, надіти, маску, продезінфікувати руки, надіти рукавички

• Положити дитину на бік з підвищеним головним кінцем, зафіксувати таке положення за допомогою валика.

• Виміряти глибину введення зонда сантиметровою стрічкою від перенісся до мечовидного відростка – якщо вводимо через ніс, або від ясен до мечовидного відростка, якщо вводити через рот. Зробити мітку на зонді.

• Приєднати до зонду шприц.

• Видалити поршень зі шприца.

• Помістити шприц в ліву руку і пропустити приєднаний катетер між вказівним та середніми пальцями лівої руки, розташував його сліпим кінцем догори

• Заповнити шприц на 1/3 об’єму грудним молоком.

• Взяти сліпий кінець зонду в праву руку і, обережно опустити його донизу, заповнити молоком (до появи першої краплини молока з отвору в місці сліпого кінця зонду), повернути зонд в початкове положення

• Затиснути зонд, від’єднати шприц, закрити зонд корком

• Правою рукою узяти зонд на відстані 7-8 см від сліпого кінця

• Змочити його в кип'яченій воді

• Ввести зонд через ніс по нижньому носовому ходу або рот по середній лінії язика до відмітки (при введенні зонда не докладати зусиль і стежити, чи немає задишки, ціанозу і т.п.), якщо задишка або ціаноз з'явилися вийняти зонд, дати подихати дитині киснем. При нормальному стані почати наново введення зонда.

• Добавити в шприц молоко, припідняти шприц, розтиснути катетер і повільно, регулюючи висоту розташування шприца, ввести молоко в шлунок малюка

• Коли молоко у шприці закінчиться, знов затиснути зонд, від’єднати шприц, закрити корком.

• Затиснути зонд великим і вказівним пальцями правої руки на відстані 2-3 см від ротової порожнини і швидким рухом витягнути його через серветку

• Покласти дитину на правий бік з підвищеним головним кінцем

• Зняти рукавички, вимити і осушити руки

• Використаний інструментарій помістити в дезрозчин

• Зробити відмітку у листку призначень про виконання маніпуляції

Для недоношеної дитини характерна диспропорція окремих частин тіла — відносно великі щодо зросту голова і тулуб, коротка шия і ноги, низьке розміщення пупка. Мозковий череп переважає над лицевим. Тім'ячка (переднє, заднє, нерідко сосковидне і клиновидне) відкриті, черепні шви розходяться. Кістки черепа м'які, піддатливі, насунуті одна на одну. Вушні раковини недорозвинені, м'які. Хрящі носа також недорозвинені.
Підшкірного шару немає. Шкіра тонка, зморщена, яскраво- або темно-червоного кольору, іноді глянцева, блискуча; на лобі, щоках, плечах, спині, стегнах вкрита пушком (лануго). Оскільки шкіра тонка, видно сітку підшкірних вен, а крізь черевну стінку можна побачити рух кишок. Сировидне мастило покриває не тільки ділянку фізіологічних складок, а й всю поверхню тулуба. Нігті на пальцях кінцівок розвинені слабко, не виходять за край нігтьового ложа.
У дівчат у зв'язку з недостатнім розвитком великих статевих губ зяє статева щілина, добре видно клітор, у хлопчиків мошонка яскраво-червоного кольору, порожня, бо яєчка містяться в пахвинних каналах або навіть у черевній порожнині.
Дитина сонлива, млява, слабко кричить. Рухи некоординовані, хаотичні. М'язовий тонус знижений. Фізіологічні рефлекси ослаблені. У глибоконедоношених дітей можуть бути відсутні ковтальний і смоктальний рефлекси.
Крім зовнішніх ознак, для недоношених дітей характерною е функціональна незрілість центральної нервової системи, терморегуляції, органів дихання, травлення, кровообігу, кровотворення, імунної системи. Це пояснюється випадінням того строку вагітності, під час якого відбувається тренування цих систем, що забезпечує швидке пристосування дитини до нових для неї умов поза-утробного існування. В зв'язку з цим період новонародженості або період адаптації у передчасно народжених дітей триває до 6—8 тижнів.
Недостатній розвиток у недоношених дітей кори великого мозку, недостатня диференціація коркових центрів, переважання підкірки сприяють швидкому виснаженню нервових процесів, уповільненому формуванню умовно-рефлекторних реакцій, недосконалості регуляторних функцій.
З цим тісно пов'язана висока теплова лабільність недоношених дітей, їм не властива монотермія, величина теплоутворення не завжди відповідає швидкості тепловіддачі, що є причиною переохолодження та перегрівання недоношених дітей.
Незакінченість розвитку центральної нервової системи позначається на функції органів дихання. Типові особливості дихання недоношених дітей такі: поверхневий характер, паузи різної тривалості, переважання фази видиху над вдихом, періодичне дихання типу Чейна—Стокса, Куссмауля, Біота. Кількість дихальних рухів становить 40—90 на хвилину. Під час крику, годування, у стані неспокою може спостерігатися зупинка дихання, іноді розвивається приступ вторинної асфіксії.
Легені недоношеної дитини менше повітряні, у них мало еластичної тканини. Нестача антиателектатичного фактора (сурфактанту) зумовлює розвиток ателектазів, гіалінових мембран, гемодинамічні порушення у недоношених дітей, що клінічно проявляється синдром дихальних розладів.
На відміну від дихальної, серцево-судинна система починає функціонувати на ранній стадії внутрішньоутробного розвитку плода, і тому на момент народження у недоношених дітей вона більш зріла, хоч і має деякі риси функціональної недостатності. Артеріальний тиск у них нижчий, ніж у доношених, і становить 6,7/2,6 кПа (50/20 мм рт. ст.). Сповільнена швидкість кровотоку призводить до гіпостазу, акроціанозу. Відмічаються підвищена проникність, ламкість кровоносних судин.
Травна система також відрізняється функціональною незрілістю. Смоктальний і ковтальний рефлекси, особливо часто у глибоконедоношених дітей, слабко виражені або й взагалі відсутні. Слизова оболонка ротової порожнини суха, легковразлива. Слабко розвинені м'язи вхідної частини і стінок шлунка, тому часто спостерігаються аерофагія, зригування, здуття, сповільнена евакуація вмісту (130—140 хв). Об'єм шлунка малий, у першу добу 2—5 мл, на 10-й день — від 30 до 60 мл. Кислотність шлункового соку низька, сила ферментів слабка. Тонус кишок знижений і цим зумовлюється схильність до метеоризму. Проникність стінки кишок підвищена, тому мікроорганізми, токсичні речовини легко потрапляють з кишок у кров.
Печінці недоношеної дитини властива знижена активність ферменту глюкуронілтрансферази, який переводить непрямий білірубін у прямий. Це сприяє розвиткові пролонгованої фізіологічної жовтяниці (триває понад 1 міс).

Ряд характерних особливостей мають органи кровотворення і процеси гемопоезу, що в них відбуваються. Недоношена дитина народжується в той момент, коли екстрамедулярне кровотворення інтенсивне, а медулярне функціонує ще недостатньо. Оскільки після народження екстрамедулярний гемопоез припиняється, у недоношеної дитини діє тільки незрілий кістковий мозок, що зумовлює розвиток ранньої анемії недоношених. Цьому сприяє також дефіцит ряду гемопоетичних факторів: мікроелементів (міді, заліза, кобальту, марганцю тощо), вітамінів, білків.
Реактивність недоношених дітей знижена. У них нижчі, ніж у доношених дітей, показники неспецифічних факторів захисту (фагоцитарна активність лейкоцитів, титр комплементу, вміст лізоциму і рівень пропердину). Імунна система погано виробляє антитіла. До того ж ті з них, що утворилися, швидко руйнуються і виводяться з русла крові. У зв'язку з цим недоношені діти часто хворіють на гнійно-септичні і респіраторні вірусні захворювання, які мають стерту клінічну картину, слабку температурну реакцію, затяжний і рецидивуючий перебіг, часто супроводжуються різними ускладненнями.
Особливості фізичного і психомоторного розвитку недоношених дітей
Фізіологічна втрата маси тіла у недоношених дітей коливається у межах від 4—5 % до 10—14 %, тобто вища, ніж у доношених дітей, і тому її правильніше називати максимальною втратою маси. Процес її зменшення триває до 4—5-го дня, потім маса тіла недоношеної дитини перебуває на тому самому рівні, і тільки до 2—3-тижневого віку вона досягає початкової маси. У зв'язку з цим збільшення маси тіла за перший місяць життя є мінімальним і становить 150—300

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману