Кохання як особливий феномен статевих стосунків.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 6Следующая ⇒

Шлюб і шлюбні стосунки. Сім’я.

Родина та родинні стосунки.

Вступ.

Молодість важкий період. Особистість як би знаходиться на роздоріжжя. Немає повної самостійності, а є залежність від батьків, викладачів, фортуни конкурсних іспитів. Старші учать, дають ради, але разом з тим часто обмежують самостійність, особисту ініціативу, пошук. Постійна опіка рідних, близьких, знайомих, викладачів. Усі не тільки поділяються своїм життєвим досвідом, але і наполегливо нав'язують його. Нав'язують також своє рішення, своє розуміння, свої смаки і пристрасті, свої погляди і переконання.

Однак, як виявляється, усіх намагаються зрозуміти, але не усі розуміють. Немає визначеного соціального стану, зате є роздуму про себе, про життя, про людей. Є сумніву у своїй значимості, привабливості. Постійні питання, у чому знайти своє покликання? Як визначити свій життєвий шлях? Проблема підготовки молоді до шлюбу багатогранна. Коли її варто проводити? Якими якостями повинні володіти дівчата і юнаки, щоб стати чоловіками і жінками, батьками?

Хотілося б відзначити, що все життя дівчинки-дівчини, хлопчика-юнака повинне природно і просто підводити до материнства і батьківства. Якщо вихователі всіх рангів, починаючи від батьків і закінчуючи викладачами вузів, вчасно не виконали свій обов’язок, молодь одружується непідготовленою до найважливіших соціальних функцій. Молодий чоловік і жінка неминуче стикнуться з труднощами, через які може потонути їх «шлюбний корабель», незважаючи на те, що, здавалося б, він надійно скріплений узами взаємної любові, поваги, прихильності, навіть відданості.

Таким чином, підготовка молоді до шлюбу починається з усвідомлення своєї статі, із засвоєння стереотипів чоловічого і жіночого поводження.

Статі чоловіча й жіноча. Відношення до жінки у суспільстві.

Соціологи виділяють для розрізнення чоловічого й жіночого начал перш за все поняття «статева роль». Статеві ролі – це соціальні норми, які визначають чим переважно повинні займатися чоловік та жінка.

Чоловіча роль головним чином «інструментальна»: здобувач, годувальник, управлінець, відповідальний за дисциплінованість дітей. Укоріненість у професійні справи, роботу забезпечує статус і захист родини, основні засоби її існування.

Жіноча роль переважно «експресивна»: емоційний центр, підтримка групової солідарності й емоційного тепла. Мати, дружина, господарка дому, теща або (і) свекруха.

Принципово протягом розвитку цивілізації ці ролі особливих змін у цілому не зазнали. Якщо коригування жіночої ролі й відбувається, то лише в межах «внутрішніх справ» родини. Зовсім помінятися ролями не дозволяє сама природа. Шлюби, правда бувають з «неприродними ролями», але вони не можуть бути плідними.

Символіка статевих ролей. Чоловіче начало – оновлення, зміни, творчість; жіноче начало – збереження, стійкість, традиційність. Ці початки можуть знаходитися у відношеннях: взаємного доповнення, конфлікту, ієрархічної підлеглості.

У різних символічних обрядах часто присутня зміна місця статі (уявлення про андрогінію). У австралійських аборигенів під час ініціацій хлопчики тимчасово з ритуальною метою перетворюються у дівчаток. І у зрілій міфології всяке тіло у собі утримує і чоловіче і жіноче начало: але «інь» більше у жінки, а «ян» – у чоловіка. З цього досі виходить китайська медицина. Це зримо присутнє і в тантричному буддизмі. І видатний сучасний психолог К. Юнг запевняв, що в колективному безсвідомому кожної людини присутні «архетипи» душі (аніма – персоніфікація жіночого начала) і духу (анімус – персоніфікація чоловічого начала). Сполучення душі й духу – головна умова гармонійного розвитку представників обох статей.

Чоловік і жінка – протилежності, але протилежності взаємодоповнюючі й у своєму сполученні утворюючі гармонію. Вони виступають насамперед як дві протилежних статі Звідси розходження в динаміці статевого дозрівання, у фізіологічних циклах і ритмах. Відомо, наприклад, що цілий ряд захворювань характерний тільки для жінок. Однак у кожній людині присутній як чоловічий, так і жіночий початок, тому що в зачатті плоду беруть участь як чоловічі, так і жіночі статеві клітини. Отже, у жінок тією чи іншою мірою присутні чоловічі риси, а в чоловіків – жіночі. Тому уживані соціологами вирази «мужні жінки» і «жіночні чоловіки» мають під собою не тільки соціокультурну але і, насамперед, фізіологічну природу.

Імідж жінки. Чи можливий образ жінки у її натуральності? Жінка поза іміджем здається якоюсь неприродною істотою. Прикраси – це емблематизована символізація її іміджу. Прикраси. Федорова, 1985, с.209, 212 – Пристрасть до прикрас у Давньому Римі обкладалася податями (50 лір на рік).

Навіщо конкурси краси? Еталонна демонстрація притаманна багатьом соціокультурним явищам. Але чи варто бути всього-лише моделлю чи секс-бомбою?

Стереотипи міфоуявлень про чоловіка і жінку.

Існує віддавна асиметрія у самому підході, оцінці статей. Як утвердились і різні критерії оцінки. Сучасні маскулінні й фемінінні стереотипи «буденної свідомості» достатньо конкретні, але й у них прихований релігійно-статевий символізм. Хоча б взяти уявлення про чистих чоловіків та нечистих жінок, про статеву силу чоловіка (дужий, полум’яний, могутній) і слабкість жінки (палка або холодна – пасивні якості). Звідси й назва – «слабка стать» (ППС – швидше «неслабіюча стать»). Обставини пробудження жіночої сексуальності дійсно зовсім інші, ніж у юнака. Але неправда, що незаймана дівчина не відчуває бажання, що лише чоловік своїми діями його збуджує. Це легенда. Більшість молодих дівчат жадають чоловічих пестощів ще до контакту. І чоловіки не менше збуджуються від самого контакту.

Універсальний міф – про еротичний рай у далеких або інших країнах.

Про стереотипи чоловічого і жіночого поводження.

У період залицяння, у перший шлюбний місяць і в подальшому подружньому житті молоді люди повинні враховувати особливості поводження свого партнера. Поводження чоловіка й жінки має свою специфіку, свої відмітні риси. Жінка не повинна вимірювати чоловіка своїми мірками. Психологія, характер у чоловіків і жінок різні, і це завжди варто враховувати. Іншими словами, існують стандарти і стереотипи чоловічого і жіночого поводження, створені усім ходом розвитку людства, дещо своєрідні в різних етнічних культурах.

У суспільстві склалися певні зразки, «моделі» чоловічого і жіночого поводження. Культура різних народів формувала, так би мовити, свої розходження в жіночому і чоловічому поводженні. Однак ми часто недооцінюємо роль звичаїв, народних удач, моральних норм – цих найважливіших регуляторів нашого поводження. А саме вони і визначають стереотипи чоловічого і жіночого поводження.

Жіночий або чоловічий стереотип поводження – це сформований у ході культурно-історичного розвитку стандарт, запропонований суспільною думкою і підтримуваний тим, що формується в процесі виховання. Це дає нам підстава у якійсь мірі говорити про культуру чоловічого і жіночого поводження, що характеризує конкретний образ здійснення у моральній практиці помислів і почуттів, ступінь їхнього перетворення в повсякденну норму вчинку.

Знамениті жінки.

Харон Карфагенский. О женщинах. Аверинцев С.С. («Плутарх и античная биография», с. 173) – припускав, що у циклі праць Плутарха був розділ, присвячений життєпису знаменитих гетер, оскільки еллінські біографи досить пильно займалися цією категорією знаменитостей.

Козуля Олесь. Жінки в історії України. – К.: Вища школа, 1994, 15 арк. (художня публіцистка) – намалював цілу галерею славетних доньок українських за всі часи історії. Зокрема: княгиня Ольга, королева Анна, дружина султана Роксолана (Настя Лісовська), Маруся Чурай (українська Сафо), Леся Українка, Христина Алчевська (віце-президент м/н Ліги освіти), Соломія Крушельницька, Оксана Петрусенко, Олена Теліга, Ліна Костенко, Алла Горська, Надія Світлична та багато інших.

Добрі й злі жінки: Пандора. Єва. Демонічні жінки: жриці Кібели. Революційні жінки: Луїза Мішель, Інеса Арманд. Згубні жінки: ЛедіМакбет, Лукреція Борджіа,ЛедіГамільтон. Жінки – вампірки кохання: Маргарита Наваррська, Катерина ІІ. Вірні дружини: Порція, Лукреція. Перлини мудрості: Сафо, Аспазія, Корінна, Гіпатія Олександрійська, Жермена де Сталь. Сей-Сьонагон (Японія), Симона де Бовуар (філософ-екзистенціаліст). Від казкової Василіси і у нас пішли премудрі. Патріотки: Юдіф, Жанна д’Арк, Таїс Афінська, Зоя Космодем’янська.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте