Історія формування артикля у французькій мові

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 3Следующая ⇒

Для усвідомлення ролі та значення артиклів у сучасній французькій мові, розглянемо поняття артикля в історичному контексті.

Французька мова, як і інші романські мови, виникла з латинської, але, не зважаючи на спільні риси, існують відмінності, зокрема, що стосуються використання артикля.

Латинська мова визначає іменники за допомогою числівників: unus, duo, tres, quattuor, quinque, sex і т. і.; присвійних слів: meus, tuus, suus, noster, vester, sui; невизначених слів: aliquis (декілька), quidam (деякий) і т.і., а також вказівними прикметниками: hic, iste, ille, але не знає використання як означеного, так і неозначеного артикля.

Артикль з’являється разом з виникненням особових займенників, порівняльних прислівників, допоміжних дієслів, розвитком прийменників, тобто має місце тенденція ставити перед основним словом автономні морфеми на заміну морфем залежних і розташованих після слова у латинській мові. Артикль, майже необхідний у сучасній французькій мові, фактично повинен, окрім інших функцій, бути показником роду та числа [2, с. 31].

Означений артикль походить від вказівного займенника ille (>illi), illa, який ставився за іменником для його визначення і утворював разом з ним фонетичну одиницю. Поставлений перед іменником, займенник скорочує перший склад: illa>la, illi>li.

Означений артикль Табл. 1.1

Артикль чоловічого роду має багато форм. За виключенням різноманітних форм в однині та множині, існують декілька злитих артиклів, деякі з котрих не використовуються в сучасній французькій мові, зокрема, ou, el, es.

Злитий артикль Табл. 1.2

Артикль жіночого роду має лише дві форми, як в іменнику, який відрізняється в однині і множині: la (l`) – les. У множині він має такі ж злиті форми, що і артикль чоловічого роду.

Форми майбутнього неозначеного артиклю походять від числівника unus, unum, який в латині бере на себе роль неозначеного займенника в сенсі «який-небудь, будь-який». Два значення лежать в основі неозначеного артиклю у французькій мові [2, с. 32].

У той час, як чоловічий рід має відміну за двома обставинами та двома числами (однина uns – un, множина un – uns), жіночий лише протиставляє однину множині.

1.2. Роль артикля в мові

Види та форми артиклів

Артикль – службове слово, що вказує на рід і число іменника, його визначеність чи невизначеність [13, с. 98].

Артикль не має самостійного лексичного значення, ставиться завжди перед іменником і складає з ним одну ритмічну групу, тобто вимовляється разом і не має наголосу. Між артиклем та іменником можуть стояти тільки прикметники та порядкові числівники: un grand mécanisme, la première étape.

Саме артикль визначає різницю між віртуальним іменником, визначення якого представлене в словнику, та іменником, інтегрованим в реальну дійсність [19, с. 36]:

Appareil (nom masculin) – так слово представлене в словнику

J’ai découvert un excellent appareil – так слово постає в реальній дійсності

Завдяки артиклю, слово з будь-якої граматичної категорії (інфінітив, дієприкметник, прикметник, займенник, прийменник і т. д.) переходить в категорію іменника: un étudiant, des résumés, le pour et le contre.

Лінгвісти не мають єдиної думки щодо кількості та номенклатури артиклів у французькій мові. Ж. Галіше визнає два артиклі: le і un. Р.-Л. Вагнер і Ж. Пеншон додають до них артикль du, de la (до речі, який вони не називають частковим). Граматика Ларусс виокремлює чотири артиклі: означений, неозначений, частковий і нульовий. Ж. Дамурет і Е. Пішон також нараховують чотири артиклі: нульовий, неозначений, вказівний (се) і означений (частковий вони вважають варіантом неозначеного) [16-18; 20].

Проте найчастіше виділяють три типи артикля:

1. Неозначений артикль

Ceci est une roue. Une roue ronde, noire, solide, brillante.

Перша поява предмета «roue» (колесо); перше ознайомлення.

2. Означений артикль

Verifie les roues de voiture avant de partir!

Друга поява предмета «roue»; повторення слова «roue»; ми знаємо про що йде мова.

3. Частковий артикль

Qu’est-ce que ce moteur consomme? De l’essence ou du gasoil?

Слово «gasoil» розглядається не як предмет, який має об’єм, масу, а як незліченний елемент, прийнятий у всій своїй масі, як «дизельне пальне» взагалі.

Форми артикля Табл. 1.3

Існує скорочений артикль (article élidé), який має форму l’ (de l’), вживається перед словами, які починаються з голосної чи з h німого: l’huile, de l’eau.

Означений артикль le та les з’єднується з прийменниками à та de, які стоять перед ним, та утворює злитий артикль (article contracté):

à + le = au, à + les = aux

de + le = du, de + les = des

Розглянемо більш детально види артикля для визначення його значення в текстах науково-популярної літератури.

Означений артикль

Означений артикль вказує, що іменник, який позначає предмет (істоту або абстрактне поняття), застосовується у найбільш загальному значенні, тобто він означає рід або предмет, унікальний в своєму роді [11, с. 12].

Означений артикль супроводжує як злічені, так і незлічені іменники.

Іменник з означеним артиклем може виражати конкретний предмет (особу), представлений як повністю визначений та добре відомий співрозмовникам (= саме цей, той самий).

У французькій мові іменник визначається:

1. Контекстом, в якому цей предмет уже згадувався раніше:

Au milieu du laboratoire le stagiaire a remarqué un support. L e supportsemblait d’être neuf. – В центрі лабораторії практикант побачив штатив. Штатив виглядав як новий.

2. Ситуацією, для якої цей предмет є знайомим та звичним:

N'as-tu pas oublié l a clé à molette? – Ти не забув розсувний ключ?

3. Наявністю уточнюючих слів (іменник з прийменником de, що виражає приналежність, інфінітив з прийменником de):

C'est un ordinateur. C'est l’ ordinateur de mon collègue. – Це комп’ютер. Це комп’ютер мого колеги.

4. Значенням іменника, якщо мова йде про предмети, єдині у своєму роді (сонце, місяць, небо, земля і т. д.):

La Terre est ronde. – Земля кругла.

5. Прикметником у найвищому ступені, а також прикметниками seul, unique, premier, dernier, suivant, principal:

C'était le dernier jour de l ’ essai. – Це був останній день досліду.

6. Дієслівним префіксом re-, передає значення повторної дії, що визначає доповнення при дієслові:

Vous devez refaire l’ exercice. – Ви повинні переробити вправу (ту ж саму).

Також іменник з означеним артиклем може виражати узагальнене поняття в повному обсязі значення: речовина, абстрактне поняття чи весь клас предметів (= взагалі):

La voiture est un moyen de transport. – Машина – засіб для пересування.

Неозначений артикль

Неозначений артикль вказує, що іменник, який означає предмет або істоту, застосовується у невизначеному значенні. Тобто цей предмет представлений як один з інших в даному роді [11, с. 13].

Неозначений артикль вживається тільки перед обчислювальними іменниками. Він представляє невідомий предмет, про який йде мова вперше та який ще не є визначеним і конкретизованим.

Іменник з неозначеним артиклем позначає один з предметів (або декілька предметів), що належать до даного класу, про який українською можна сказати якийсь, який-небудь, будь-який, один з багатьох:

Un savant est là qui vous attend. – Там вас чекає якийсь учений.

Неозначений артикль служить:

1. Для вираження одиничності (неозначений артикль однини (un, une):

Dans son garage il y a un camion et sept biciclettes. – У його гаражі одна вантажівка та сім велосипедів.

Для позначення невизначеної кількості предметів (неозначений артикль множини des):

Il y a des vis dans le tiroire. – У скрині є болти.

2. Для класифікації предмета, тобто його зараховують до певного класу однорідних предметів. У цьому значенні він зазвичай вживається з зворотами c'est... і ce sont... [5, с. 296]:

Est-ce un tournevis? – Oui, c'est un tournevis. – Non, ce n' est pas un tournevis, c'est un e clé française.

З цим же значенням неозначений артикль вживається в різних дефініціях і порівняннях:

Le fer est un métal. – Залізо – метал.

3. Для введення в мову предмета, який є новий для даної ситуації:

Non loin de l'entrée j'ai aperçu u ne pharmacie. – Недалеко від входу я помітив аптеку.

З цим значенням він часто вживається після дієслова avoir, a також після безособових конструкцій il y а, il existe і т. д.:

Près de ma maison il y a un laboratoire. – Біля будинку є лабораторія.

4. Для характеристики імені, виокремлюючи різні ознаки даного предмета. У цих випадках іменник, як правило, супроводжується прикметником:

J'ai vu cet étude. C'est un e étude magnifique. – Я бачив це дослідження. Це чудове дослідження.

Маючи можливість позначати будь-який предмет даного класу предметів, неозначений артикль може набувати в окремих випадках узагальнююче значення (= кожний, всякий), зближуючись з означеним артиклем:

Une plante a besoin d'eau. (= la plante) – Кожна рослина має потребу у воді.

Частковий артикль

Частковий артикль вказує, що іменник, який означає речовину або абстрактне поняття, застосовується у невизначеному значенні [11, с. 14].

Частковий артикль є однією з форм неозначеного артикля. Обидва артикля близькі за значенням. Неозначений артикль вказує на невизначеність обчислюваних іменників, а частковий – на невизначеність незлічених іменників.

Частковий артикль вживається:

1. Перед іменниками – назвами речовини, вказуючи на невизначену кількість даної речовини:

Les os et les crânes ont été francturés et ce d’autant plus qu’ils contenaient de la moelle [25, с. 18]. – Кістки та черепи були розтрощені, і до того ж вони мали кістковий мозок.

2. Перед іменниками, що позначають абстрактні поняття, вказуючи, що це поняття взято не в повному його обсязі, та мова йде про конкретний прояв такого загального поняття:

Cet étudiant est doué. Il a du talent. – Цей студент здібний. Він має талант.

Якщо незлічений іменник позначає речовину або абстрактне поняття у всьому його обсязі (узагальнююче значення) або якщо це іменник, визначений у контексті, він вживається з означеним артиклем:

J'ai acheté de l’huile, l’huile est en bonne qualité. – Я купив мастило, воно доброї якості.

Після дієслів типу aimer (любити), préférer (віддавати перевагу) іменник – пряме доповнення вживається з означеним артиклем, тому що ці дієслова передають узагальнене значення:

aimer la médecine.

3. Перед іменниками, що позначають явища природи, в безособовій конструкції:

il fait du vent – вітряно.

4. У багатьох стійких дієслівних сполученнях, де найбільш часто зустрічається дієслово faire:

faire de la science – займатися наукою.

5. Перед конкретними обчислювальними іменниками, переводячи їх у розряд абстрактних, незлічених і виражаючи якість, риси, властиві цим предметам, особам: Il y a du savant en lui.

Внаслідок аналізу трьох видів артикля, було визначено, що головною функцією артикля у науково-популярних текстах є узагальнення. Іноді приєднання артикля збіднює лексичне значення слова, вказуючи не на сам предмет, а на певну характеристику або якість, яка з ним пов’язана.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?