Витрати виробництва в короткостроковому періоді та їх характеристика.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 8Следующая ⇒

Витрати, які фірма здійснює при виробництві заданого обсягу продукції, пов'язані з можливістю зміни обсягу всіх ресурсів, що використовуються. Одна частина таких ресурсів, а саме більша частина видів живої праці, сировини, палива, енергії тощо, може бути змінена відносно швидко і легко. Інші ресурси вимагають значно більшого часу для їх зміни. Так, потужність обробного підприємства, тобто його площі, кількість машин і обладнання може бути змінена впродовж тривалого терміну. Саме за цими критеріями розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.

Короткостроковий період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.

Довгостроковий період - це період часу, достатньо тривалий для того, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничі потужності.

Відповідно, визначення періодів діяльності фірми у короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.

Змінними витратами (УС — variable cost) називають витрати, величина яких залежить від зміни обсягу виробництва (це витрати на сировину, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, паливо,

електроенергію, транспортні послуги, зарплата більшості працюючих). Тут існує залежність: чим більше продукції випускається, тим більший обсяг даних витрат.

Динаміка змінних витрат нерівномірна: із збільшенням виробництва вони спочатку швидко зростають, потім виникає фактор економії на масовому виробництві (ефект масштабу виробництва) -це на рис. 2.10 відрізок кривої між точками А і В. Потім знову вони ростуть швидше.

Рис. 2.10. Графік змінних та постійних витрат

Отже, при збільшенні виробництва змінні витрати ростуть:

а) спочатку пропорційно до зміни обсягу виробництва (до точки А);

б) з точки А до точки В діє ефект масштабу виробництва і швидкість росту їх зменшується;

в) з точки В (вправо) змінні витрати зростають у результаті порушення оптимальних розмірів підприємства (це можливо при збільшенні транспортних затрат на зростаючі масштаби сировини, обсягів готової продукції та ін.).

Постійними витратами (РС - fixed cost) називають такі, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва (витрати на утримання заводських будівель, машин і обладнання, страхові внески і рентні платежі, оплата праці управлінців). На рис. 2.10 видно, що лінія РС горизонтальна, тому що певна їх кількість притаманна будь-якому обсягу виробництва (точка С1).

Сума постійних (РС) і змінних (УС) витрат виробництва — це валові (сукупні) витрати виробництва (ТС -total cost), як сума грошових витрат на виробництво певного обсягу продукції.

Якщо накласти графіки один на другий, то отримаємо графік, валових витрат як суми змінних і постійних витрат (рис.2.11).

Щоб більш чітко визначити
можливі обсяги виробництва, при
яких фірма гарантує себе від
надмірного росту витрат
виробництва, досліджується

динаміка середніх витрат. Аналіз їх динаміки і структури необхідний для визначення оптимального вибору обсягу виробництва, можливих меж руху витрат, при яких виробництво зберігає прибутковість.

Середні витрати - це

витрати в розрахунку на одиницю випуску продукції (average cost).

Якщо валові витрати (ТQ) віднести до кількості продукції, яка

випускається, то отримаємо середні витрати:

Графік середніх витрат (рис.2.12) має U-образну форму. Це викликано такими обставинами:

1. Спочатку, при русі зліва направо, спостерігається зниженнясередніх витрат до точки М. Це виникає тому, що досягається ефект масового виробництва, коли постійні і змінні витрати розподіляються на більший обсяг продукції.

2. Потім, при русі вправо від точки М, починають зростати труднощі з управлінням, зростаютьтранспортні витрати, змінні витрати ростуть, тому зростають середні витрати. Якщо середні витрати нижчі від ринкової ціни, то фірма може

працювати рентабельно у межах обсягу виробництва Q1 - Q2 (рис.

2.13). Якщо середні виерати вищі за ринкову ціну, фірма повинна

покинути виробництво.

У практиці господарювання визначаються також середні валові витрати як відношення загальної суми витрат до кількості виробленої продукції:

Середні змінні витрати визначають, поділивши суму змінних витрат на відповідну кількість виробленої продукції:

Середні постійні витрати - це валові постійні витрати поділені на об'єм випуску продукції:

Для визначення стратегії фірми дуже важливе значення має ще один вид витрат - граничні витрати.

Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва кожної додаткової одиниці продукції.

Період, протягом якого фірма може змінити кількість не тільки змінних, але й постійних факторів, називається довгостроковим періодом ії діяльності. Якщо у межах короткострокового періоду зміни у виробничому апараті фірми не можуть бути проведені, то у довгостроковому періоді змінюються виробничі потужності й адекватно цьому - кількість робітників. Можна зробити висновок, що всі витрати в умовах довгострокового періоду як змінні. Звідси у довгостроковому періоді середніх постійних витрат АFС не існує. Середні змінні витрати АVС дорівнюють середнім загальним витратам, тобто АVС = АТС. Тому у довгостроковому періоді використовується єдине поняття - середні витрати АТС.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности