Філософське вчення про розвиток

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 3Следующая ⇒

Діалектика як вчення про розвиток і метод пізнання. Історичні форми діалектики. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика. Діалектика як система принципів, законів, категорій. Принцип загального зв’язку. Поняття відношення, зв’язку, взаємодії. Принцип розвитку. Поняття зміни, руху, розвитку. Основні закони діалектики. Основні категорії діалектики. Значення законів і категорій діалектики для теоретичної і практичної діяльності юристів. Модифікація діалектики в сучасних філософських доктринах. Метафізика, догматизм, релятивізм, еклектика як класичні альтернативи діалектики. Протилежність діалектики й метафізики. Становлення сучасної філософської концепції розвитку. Синергетика: категоріальний апарат, особливості, евристичний потенціал. Протилежність та взаємодоповнюваність діалектики й синергетики. Синергетика у соціальному та юридичному пізнанні.

Сутність і структура пізнавального процесу

Та методологія наукового пізнання

Пізнання в контексті людського існування. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Види пізнавальної діяльності: чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне. Діалектика чуттєвого і раціонального у пізнанні. Принцип визначальної ролі практики в пізнанні. Творчість як конструктивний принцип пізнання. Інтуїція. Проблема істини у філософії та науці. Філософське вчення про істину. Практика як головний критерій істини. Істина у судових рішеннях. Специфіка соціального пізнання. Проблема об’єктивної істини у соціальному пізнанні. Соціальна прогностика і футурологія. Поняття науки. Специфіка наукового пізнання. Методологія наукового пізнання. Метод і методологія. Рівні методології. Методи емпіричного дослідження. Методи теоретичного дослідження. Методологія розвитку теорій: від абстрактного до конкретного, єдність історичного та логічного. Сучасна методологія пізнання. Логіка наукового дослідження та її етапи (факт, проблемна ситуація, проблема, гіпотеза, доказ, концепція, теорія). Соціальні функції науки. Наука і мораль. Свобода наукового пізнання і соціальна відповідальність вченого.

Філософське розуміння суспільства

Суспільство як підсистема об’єктивної дійсності, джерела його походження та історія. Основні підходи до розуміння суспільства: натуралістичні, соціо-психологічні. Теорія соціальної дії (М.Вебер, Т.Парсонс). Теорія предметної дії (К.Маркс). Діяльність як специфічний засіб існування соціального. Суспільні відносини, їх сутність та зміст. Суспільні закони, їх особливості, класифікація і механізм дії. Сфери суспільного життя (економічна, соціальна, духовна, політична). Суспільно-історична практика. Проблема системності суспільного життя (О.Конт, Г.Спенсер, К.Маркс, Е.Дюркгейм, М.Вебер, П.Сорокін). Суспільство як відкрита система. Флуктуаційні й дисипативні стани функціонування суспільства. Співвідношення порядку й хаосу у функціонуванні суспільства як системи. Біфуркаційна й еволюційна моделі розвитку соціуму. Концепція «індивідуалізованого суспільства» (З.Бауман). Неопатримоніальна концепція суспільства. Інформаційне суспільство як сучасна модель суспільних відносин. Філософські проблеми соціоприродної коеволюції. Ноосфера.

Людина як предмет філософського аналізу.

Особистість і суспільство

Проблема людини в історії філософії. Основні концепції походження людини (антропосоціогенез, дарвінізм, космізм, теологія). Антропосоціогенез, його комплексний характер. Філософська проблема природи й сутності людини. Людина як єдність вітального, соціального і духовного. Проблема життя і смерті у філософії. Самоцінність людського життя і право людини на гідне життя. Біологічні і соціальні межі життя. Зміст значення людського виміру у соціальних процесах сучасної епохи. Зміст понять: людина, індивід, особистість, індивідуальність. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального і суспільного буття. Діалектика історичної необхідності свободи і відповідальності особи в суспільному розвитку, їх взаємна обумовленість. Неспроможність протиставлення свободи і необхідності. Історичний детермінізм і свобода вибору в діяльності людини. Зростання свободи особистості як критерій суспільного прогресу.

Духовне життя суспільства

Проблема духовного життя суспільства у філософії. Основні сфери духовного життя суспільства: ідеологічна та суспільно-психологічна, наукова, художньо-естетична, освіта та виховання. Елементи духовного життя суспільства та їх взаємозв’язок. Поняття суспільної свідомості. Суспільна свідомість і суспільне буття. Співвідношення духовного життя суспільства та суспільної свідомості. Зміст і структура суспільної свідомості, її закономірності. Діалектика науково-теоретичного і буденно-психологічного рівнів суспільної свідомості. Взаємозв’язок політичної, правової, моральної, естетичної, релігійної (атеїстичної), філософської та інших форм суспільної свідомості. Культура як специфічна соціальна реальність. Культура як спосіб життєдіяльності суспільства і процес самовідтворення людини. Правова культура. Маргінальна культура. Східна і західна моделі культури, їх взаємовпливи.

Сенс і спрямованість історії

Сучасні концепції філософії історії: концепції локальних цивілізації (М.Данилевський, О.Шпенглер, П.Сорокін), гносеологічний напрям (В.Дільтей, Г.Зіммель, Р.Коллінгвуд, Р.Арон), комунікатівна концепція К.Ясперса, технократичні концепції історії (Д.Белл, З.Бжезинський). Світ-системний аналіз І.Валлерстайна. Проблема єдності та багатоманітності всесвітньої історії. Культурно-цивілізаційні типології суспільств (натуралістичні, географічні, формаційні та ін.). Проблема спрямованості історичного процесу. Теорії історичного кругообігу, концепції локальних культур і цивілізацій, уявлення про лінійну спрямованість історії. Постановка питання про «кінець історії» в новітній філософії (Ф.Фукуяма). Людина як суб’єкт історичного процесу. Об’єктивне і суб’єктивне в соціально-історичному процесі. Стихійне і свідоме в історії. Смисл історії та ідея історичного прогресу. Історичні типи суспільного прогресу. Критерії прогресу. Глобалістичні та антиглобалістські тенденції сучасної цивілізації.

Плани семінарських занять

Р о з д і л І. сутність філософії та основні етапи її розвитку

Т е м а 1. Філософія, коло її проблем та роль

У суспільстві

П л а н

1. Філософія і її предмет. Обґрунтування необхідності вивчення філософії у вищому навчальному закладі.

2. Світогляд, його структура, основні історичні типи та їх сутність.

3. Специфіка філософського вирішення світоглядних питань. Головні теми філософських думок.

4. Функції філософії. Роль філософії у системі культури. Значення філософії для професійної діяльності юристів.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Вулевич М.Р. Філософія як мудрість та її осмислення в науковій і практичній діяльності // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2005. – № 2. – С. 154-158.

Гусейнов А.А. Философия между наукой и религией // Вопросы философии. – 2010. – № 8. – C. 4-10.

Малахов В.А. Философия и время: вектор сопротивления // Вопросы философии. – 2011. – № 1. – С. 49-59.

Мареева Е. Зачем нужна философия в век Интернет? // Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2002. – № 5. – С. 22-25.

Мукушев Б.А. Проблемы формирования научного мировоззрения личности //Alma mater (Вестн. высш. шк. – 2010. – № 5. – C. 21-29.

Нужна ли философия современному юристу? / О.В.Афанасьева // Юридическое образование и наука. – 2008. –№ 3. – С. 4-8.

Попович М.В. Що таке філософія? // Філософ. думка. – 2006. – № 1. – С. 3-7.

Т е м а 2. Філософія стародавнього світу

П л а н

1. Філософія стародавнього Сходу (стародавня Індія та стародавній Китай).

2. Загальна характеристика філософії античності та основні етапи її розвитку.

3. Головні напрямки античної філософії та їх специфіка:

а) ранній грецький натуралізм (Мілетська школа, Геракліт, Піфагор, елеати, Демокріт);

б) висока класика (Сократ, Платон, Аристотель);

в) пізня класика (епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм, неоплатонізм).

4. Вплив стародавньої філософії на світову культуру.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бугай Д.В. Определение человека в трактатах Платона // Вопр. философии. – 2001. – № 9. – С. 151-162.

Волинка Г. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті. – К.: Вищ. освіта, 2005. – С. 84-88.

Девятова С.В., Купцов В.И. Судьба учения Н.Коперника // Вопросы философии. – 2011. – № 1. – С. 83-97.

Кисиль В.Я., Рибери В.В. Галерея античных философов: В 2 т. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 14-19.

Т е м а 3. Філософія середньовіччя та Відродження

П л а н

1. Загальна характеристика філософії середньовіччя та головні етапи її розвитку: апологетика, патристика, схоластика.

2. Полеміка між реалізмом і номіналізмом про природу універсалій.

3. Філософські погляди Фоми Аквінського.

4. Філософія епохи Відродження та її характерні риси: деїзм, пантеїзм, гуманізм (Г.Галілей, Дж.Бруно, Н.Копернік, М.Кузанський, М.Монтень, П.Помпонацці).

5. Філософія періоду Реформації (М.Лютер, У.Цвінглі, Ж.Кальвін).

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Боргощ Ю. Фома Аквинский. – 2-е изд. – М.: Мысль, 1975. – С. 3-7.

Булавина В.В., Лидис М.И., Лунин С.И.Загадки истории. Эпоха Возрождения. – Х.: Фолио, 2009. – 383 с.

Бутенко Р.К.Церква та її роль в історії Західної Європи в епоху середньовіччя. – Черкаси: ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2007. – 112 с.

Карнацевич В.Л.Загадки истории. Средневековье. – Х.: Фолио, 2009. – 380 с.

Кондзьолка В.В. Історія середньовічної філософії:
Навч. посіб. – Л.: Світ, 2001. – С. 77-82.

Ле Гофф Ж.Середньовічна уява: есеї / Ярема Кравець (пер. з фр.). – Л.: Літопис, 2007. – 350 с.

Т е м а 4. Філософія Нового часу та епохи

Просвітництва

П л а н

1. Основні напрямки філософії Нового часу:

а) емпірико-сенсуалістична філософія (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж.Локк);

б) філософський раціоналізм (Р.Декарт, Б.Спіноза,
Г.Лейбніц);

в) суб’єктивний ідеалізм Дж.Берклі й агностицизм
Д.Юма.

2. Філософія французького Просвітництва та французький матеріалізм XVIII cт.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?