Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 40Следующая ⇒

Лісабон, 11 квітня 1997року

Сторони, що підписали цю Конвенцію,

усвідомлюючи той факт, що право на освіту є одним із прав людини і що вища освіта, яка служить ключовим фактором розширення і розвитку знань, являє собою винятково цінне культурне і наукове надбання як для кожної людини, так і для суспільства;

беручи до уваги, що вища освіта відіграє життєво важливу роль у зміцненні миру, взаєморозумінні, терпимості й у створенні взаємної довіри між народами і країнами;

беручи до уваги, що велика розмаїтість систем освіти в європейському регіоні є відображенням його культурного, соціального, політичного, філософського, релігійного й економічного розмаїття, що є винятковим надбанням, гідним всілякої поваги;

бажаючи надати всім людям цього регіону можливість повною мірою користуватися цим джерелом багатоманіття шляхом полегшення доступу жителів й учнів навчальних закладів кожної держави до освітніх ресурсів інших держав і, більш конкретно, за допомогою сприяння їхнім зусиллям по продовженню своєї освіти або завершенню періоду навчання у вищих навчальних закладах у інших державах;

вважаючи, що визнання навчальних курсів, посвідчень, дипломів і ступенів, отриманих у будь-якій іншій країні європейського регіону, являє собою важливу міру, спрямовану на сприяння розширенню академічної мобільності між державами;

надаючи великого значення принципу автономії навчальних закладів і усвідомлюючи необхідність утвердження і захисту цього принципу;

будучи переконані в тому, що справедливе визнання кваліфікацій є ключовим елементом права на освіту, так само як і обов’язком суспільства;

беручи до уваги нижченаведені конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО, що стосуються академічного визнання в Європі:

· Європейську конвенцію про еквівалентність дипломів, що забезпечують доступ в університети (1953 р., ETS 15) і Протокол до неї (1964 р., ETS 49);

· Європейську конвенцію про еквівалентність періодів університетської освіти (1956 р., ETS 21);

· Європейську конвенцію про академічне визнання університетських кваліфікацій (1990 Р., ETS 32);

· Конвенцію про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і вчених ступенів у державах Європейського регіону (1979р.);

· Європейську конвенцію про загальну рівнозначність термінів університетської освіти (1990 р., ETS 138);

беручи також до уваги Міжнародну конвенцію про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і вчених ступенів у арабських і європейських державах басейну Середземного моря (1976 р.), прийняту в рамках ЮНЕСКО, що почасти стосується академічного визнання в Європі;

нагадуючи, що ця Конвенція повинна також розглядатися в контексті конвенцій і рекомендацій ЮНЕСКО, що стосуються інших регіонів світу, і що необхідно поліпшувати обмін інформацією між цими регіонами;

усвідомлюючи широкі зміни в галузі вищої освіти в європейському регіоні з часу прийняття зазначених вище конвенцій, які викликали значну диверсифікованість у межах національних систем вищої освіти і між ними, і необхідність приведення правових актів і практики у відповідність до цих процесів;

усвідомлюючи потребу в пошуку спільних рішень практичних проблем визнання в європейському регіоні;

усвідомлюючи необхідність удосконалення нинішньої практики визнання і забезпечення того, щоб вона була більш ясною і краще адаптованою до сучасного стану вищої освіти в європейському регіоні;

будучи упевненими в позитивному значенні Конвенції, розробленої і прийнятої під егідою Ради Європи і ЮНЕСКО і визначаючої рамки подальшого розвитку практики визнання в європейському регіоні;

усвідомлюючи важливість створення постійних механізмів для перетворення в життя принципів і положень цієї Конвенції, погодилися з нижчеподаним:

Розділ 1. Визначення

Стаття 1

Вживані у цій Конвенції терміни мають такі значення:

„Доступ (до вищої освіти)” - право осіб, що володіють відповідною кваліфікацією, представляти свою кандидатуру і бути розглянутими на предмет прийому до вищого навчального закладу.

„Прийом (у навчальні заклади і на програми вищої освіти)” – дія або система, що дозволяють кандидатам з відповідною кваліфікацією, продовжувати освіту у визначеному навчальному закладі і / або за визначеною програмою вищої освіти.

„Оцінка (вищих навчальних закладів і програм)” – визначення якості освіти в певному вищому навчальному закладі або за певною програмою вищої освіти.

„ Оцінка (індивідуальних кваліфікацій)” – письмовий висновок або оцінка компетентним органом індивідуальних іноземних кваліфікацій.

„Повноважний орган з питань визнання ” – орган, офіційно уповноважений приймати рішення зобов’язуючого характеру з питань визнання іноземних кваліфікацій.

„Вища освіта” – усі види курсів навчання або груп курсів навчання, а також підготовки фахівців або дослідників на до вузівському рівні, що визнаються відповідними органами держави як складові системи її вищої освіти.

„Вищий навчальний заклад” – установа, що надає вищу освіту і визнана повноважним органом країни складовою її системи вищої освіти.

„Програма вищої освіти” – курс навчання, визнаний повноважним органом складовою частиною її системи вищої освіти, і по завершенню якого студент одержує кваліфікацію вищої освіти.

„Період навчання” – будь-яка складова частина програми вищої освіти, що була оцінена і документована і котра, хоча і не являє собою програму навчання, забезпечує придбання знань певного рівня навичок.

„ Кваліфікація”:

А. „Кваліфікація вищої освіти” – будь-який документ про присудження ступеня, диплом або інше посвідчення, видане повноважним органом, який затверджує успішне завершення програми вищої освіти.

В. „Кваліфікація, що дає доступ до вищої освіти” – будь-який видаваний повноважним органом диплом або інше посвідчення, що засвідчує успішне завершення програми навчання і дає його власникові право на розгляд його кандидатури з метою прийому до вищого навчального закладу (див. „визначення доступу”).

„Визнання” – офіційне підтвердження повноважним органом значимості іноземної освітньої кваліфікації з метою доступу її власника до освітньої і / або професійної діяльності.

„Вимоги”:

А. „Загальні вимоги” – умови, що повинні бути виконані в усіх випадках для доступу до вищої освіти чи до її певного рівня, або для одержання кваліфікації вищої освіти визначеного рівня.

В. „Особливі вимоги” – умови, що повинні бути виконані на додаток до загальних вимог для забезпечення прийому на специфічну програму вищої освіти або для одержання специфічної кваліфікації вищої освіти у визначеній галузі знань.

Розділ 2. Компетенція державних органів

Стаття 2.1

1.У тому випадку, коли центральні органи будь-якої Сторони уповноважені приймати рішення з питань визнання, ця Сторона стає безпосередньо зв'язаною положеннями цієї Конвенції і вживає необхідних заходів по забезпеченню здійснення її вимог на своїй території.

У тому разі, коли компетенцією на прийняття рішень з питань визнання володіють складові частини Сторони, ця Сторона в момент підписання або при передачі своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання чи в будь-який момент надалі представляє одному з депозитаріїв коротку заяву про свій конституційний устрій. У цих випадках повноважні органи позначених у та­кий спосіб складових частин Сторін уживають необхідних за­ходів по забезпеченню виконання положень цієї Конвенції на їхній території.

2. У тому випадку, коли повноваження на прийняття рішень з питань визнання володіють окремі вищі навчальні заклади або інші органи, кожна Сторона відповідно до свого конституційного устрою або структури передає текст цієї Конвенції цим закладам і органам і робить усі можливі кроки з метою допомоги сприятливому розгляду і застосуванню ними положень Конвенції.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються mutatis mutandis, до зобов’язань Сторін, що ними приймаються відповідно до подальших статей цієї Конвенції.

Стаття 2.2

У момент підписання або при передачі на збереження своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення чи приєднання або в будь-який момент в подальшому кожна держава, Найсвятіший Престол або Європейське співтовариство інформує одного з депозитаріїв цієї Конвенції про органи, що уповноважені приймати різні види рішень з питань визнання.

Стаття 2.3

Ніщо в цій Конвенції не вважається заперечуючим будь-які більш сприятливі положення, що стосуються визнання кваліфікацій, виданих однією з Сторін, що містяться або випливають з чинного або майбутнього договору, учасником якого може бути тепер або стати в майбутньому Сторона цієї Конвенції.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров