Основний психологічний зміст вчення І. П. Павлова про сигнальний зв’язок (умовний рефлекс) і В. М. Бєхтєрєва про сполучний рефлекс.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 23Следующая ⇒

Умови утворення умовних рефлексів:
1. Одночасна дія двох подразників: індиферентного для даного виду діяльності, який в подальшому стає умовним сигналом, і безумовного подразника, який викликає певний безумовний рефлекс.
2. Дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.).
3. Підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим.
4. Безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою.
5. Умовні рефлекси швидше і легше формуються при відсутності сторонніх подразників.
Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, але і на основі раніше набутих умовних рефлексів, які стали достатньо міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку.
Умовні рефлекси є:
- природні - рефлекторні реакції, які виробляються на зміни навколишнього середовища, і завжди супроводять появу безумовного. Наприклад, запах, вигляд їжі є природними сигналами самої їжі;
- штучні - умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовно рефлекторної реакції природного відношення. Наприклад, слиновиділення на дзвоник або на час.
І.П. Павлов звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов’язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запахові їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу. І.П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. Тварині пропонували два подразника: їжа - світло, звук. Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися при спалах лампочки і відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника - умовним рефлексом.
Щоб з’ясувати механізм утворення умовних рефлексів, використовують часткове виділення певних частин кори великого мозку та реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників.
І.П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв’язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку - тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв’язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним.
При умовних рефлексах, як і при безумовних, має місце зворотна афференція, тобто сигнал про те, що відбулась умовнорефлекторна реакція. Отже, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємодії кори великого мозку і підкіркових центрів.

Бехтерєв вважав психічну діяльність людини рефлекторної і виділяв такі поняття, як: увага; рефлекс зосередження; розумова діяльність; символічні рефлекси і т.д. На відміну від павловского умовного рефлексу, він використовував термін "сполучний рефлекс".

Хоча вчений і розглядав людину через його поведінку та рефлекторні реакції, не виключав свідомість з області вивчення психології, як це пізніше зробив біхевіоризм. Більше того, він визнавав, що для вивчення психіки можливо використовувати самоспостереження для вивчення психіки, і що рефлексологический метод може бути доповненням до такого дослідження.У третьому періоді Бехтерєв створив загальні основи рефлексології.1. Зв'язок рефлексології з психологією полягає в тому, що всі психологічні процеси в кінцевому рахунку зводяться до рефлексам різного типу, але різноманіття всієї психічної життя не можна вивести із законів рефлексів.2. Рефлекс є способом формування відносно стійкого рівноваги між середовищем і організмом як цілісною структурою.3. Рефлекси мають більше характер навчання, ніж спадковості.4. Попереднє твердження переноситься в теорію соціальної обумовленості поведінки, згідно з якою саме товариство здійснює соціальний відбір, формуючи моральність, що дозволяє зробити висновок про соціальну обумовленість особистості.5. Завданням колективної рефлексології є вивчення способів прояву колективних рефлексів, що утворюють колективну діяльність.6. Необхідно встановити загальні закони, яким підпорядкований світ неорганічний, органічний і соціальний.7. Дослідження генетичної рефлексології на немовлятах доводять гнучкість і пластичність нервової системи та її залежність від навколишнього середовища.

Екстирпації (руйнування) різних ділянок мозку, електроенцефалограма (ЕЕГ), ефекти вживлених електродів і психотропних речовин як свідчення зв’язку мозку і психіки.

Підходи до проблеми: античний світ – психіка ще не повязується із мозком, її місце вбачали в серці печінці та в інших органах частково в мозку але не було твердо вставлено. Остаточно психіку поєднали з мозком в середньовіччі, розглядалася як властивості душі: 1) перцептивні (сприймання); 2) мислиннєві (пізнавати, порівняння, інтерпретаці, диференціація); 3) мнемічні (здатність памяті отримувати образи думки у внутр.. псих.. стані). Декарт вперше повязав душу із мозковою структурою, з шишковидною залозою яка впливає на нейрофізіологічні процеси і навпаки. Франц Галль 19ст. вчення френологія(душа) виявив у мозку сіру і білу речовини. Виділив 3 блоки (функціональна структура) 1) нижні відділи гол.. моз.. і продовгуватий або довгастий мозок – орган життєвих процесів центр регулювання тілесних орг.. ф-ій; 2) середня част. Гол.. мозку – підкірка – центр схильностей і потягів; 3) верхні част. Мозку – центр інтелектуальних якостей душі. «Гулі» Галля – чим більше розвинута властивість, здібність люд, тим більша ділянка мозку в якій вона знаходиться. Тісний зв'язок мозку й психіки підтверджують дослідження, виконані з допомогою методу вживлення електродів у кору головного мозку. Введенням через спеціальні трубочки певних речовин в головний мозок тварин можна було викликати різкі зміни їхньої поведінки. Ці результати надихнули дослідників продовжувати спостереження, використовуючи для подразнення електричний струм. Подальші дослідження дали змогу експериментально встановити локалізацію в мозку ряду психічних функцій. Відомий дослідник механізмів мозку Д.Вулдрідж з подивом констатував, що навіть задоволення таких основних потреб, як голод і статевий інстинкт, залежить просто від наявності електричного струму у відповідних зонах головного мозку. Американський учений, засновник кібернетики Норберт Вінер висунуті гіпотезу, що мозок людини генерує електромагнітні хвилі. Невдовзі цю гіпотезу було підтверджено експериментально. У наш час ці біохвилі записують на спеціальних приладах для отримання електроенцефалограм. електрична актив-ть мозку – певним графікам записів акт-сті відповідають певні псих.стани(спонтанне,ритмічне випромінювання нейронами електричних імпульсів, зливаючись утвор.хвильові коливання- відер.у 1875р. у 1924 Бергер вперше запис.ці коливання і наз. – електро-енцефалограмою мозку. ЕЕГ являє собою різні за діапазоном(верт.),частотою(гориз.) гострі хвилі: альфа-ритм-бадьорий,спокійнийу стан із заплющеними очима,частота,потилична зона- 8-13 кол.за сек..-відповідає частоті колив. Землі і тремору рук під час емоц.хвил., алкоголіків;бета-ритм-гострий,стрімкий,частота-15-20,виник.в стані зосередження уваги,напруженої активності,розум.та фізик.,при впливі несподіваних інтенсивних подразників; гама-ритм- повільний,величний- стан спокійного сну, у фазі швидкого сну змін.на альфа-ритм чи бета-ритм, присутній при гіпнотичному стані,частота-0,5-3; тета-ритм- ритм турботи, вперше записаний з мозку Ейнштейна,скроневі зони,частота – 3-7.ЕЕГ викор.в основному для діагностики псих розладів і руйнувань мозку пухлинного характеру Дослідження І.П. Павлова показали, що руйнування в собаки різних ділянок кори веде до розладу аналізаторної діяльності різних сенсорних ділянок. Психотропні речовини:. збуджуючі (тютюн,кава,кокакола,чай), транквілізатори (зниж.стурбованість,тривогу), наркотики (опій та його похідні: морфій, кофеїн-гальм.центри болю,діє ендорфін, залежність псих-чна,біологічна; героїн – поход.від морфію, від англ.. героїчний, залежність швидша та інтенсивніша ніж від опіатів; маріхуана(листя, квіти коноплі) і гашиш(камедь – клейка речовина з коноплі, активна речовина 9-тетрагідраканнібіол – ейфорія, звеселеність, збудження, лунає музика, галюцинації, агресивність, страх)), галюциногенні і психоделіки природні(дурман – белладонна, білена - активна речовина атропін – закапують в очі; пейотль – кактус акт.реч. мескалін, структура схожа до нон адреналіну – алкогольне сп’яніння, галюцинації, використовували в лікуванні шизофренії, досл. Хісс виділив із крові шизофреніків білок – тераксеїн – вводив у рослини – гинули, добровольці ознаки шизофренії; Франц.досл.Рує вивчав вплив мескаліну на пара психологічні(телепатія) здібності; монах Бернадіно де Сахавун – психоделічні ефекти гриба – псилоцебін близький до індолу, дії мімікрії як антибіотиків; амер.досл.Тернс, дія гриба строфарія кубенсіс на собі – екстаз, активні речовини гриба діетилтриптаніл) і синтезовані(ЛСД – дієтиламітлізергінова кислота синтезував Гофман, одна доза – наслідки довготривалі галюцинації протягом року чи більше, зміна «Я»)). Активні речовини: амфетамін (збільшує.секрецію норадреналіну – енерг.збудження), кокаїн (ейфорія, галюцинації), нікотин, кофеїн.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии