Україна в системі міжнародних відносин після ІІ-ої світової війни.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 9

▷ Похожие статьи

повернення України на міжнародну арену мало обмежений характер. Пропозиції встановити консульські відносини УРСР з іншими державами Європи, Азії та Америки були відхилені Сталіним.

У 1944 р. було відновл Наркомат закордон справ Укр. У 45р. делегац Укр взяла участь у міжнарод конференції і підпис декларац про заснування Організації Об'єднаних Націй Першим віце-головою підготовчої комісії було обрано тодішнього наркома закордонних справ УРСР Д. Мануїльського. У 1948—1949 pp. Україну обирають непостійним членом Ради Безпеки ООН. Підпис України, як і інших дер-жав-переможниць у Другій св війні, стоїть під мирними договорами з Італ, Румун, Угорщта Фінлянд. 1948 р. вона підписала міжнародну конвенцію про режим судноплавства Дунаєм. У перші повоєнні роки УРСР була представл в 20 міжнародн організац і уклала 65 міждержавних угод. 1947 p., в Києві відкрилося перше представництво іноземної держави — Консульство Польської Народної Республіки, згодом — дипломатичні представництва інших країн Східної Європи. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалась в жорстких рамках міжнародн політики СРСР під наглядом відповідних загальносоюзн структур. Однак це означало певні поступки тоталітарного режиму перед реаліями життя.

Україна брала активну участь у розвитку економічних зв'язків СРСР із зарубіжними країнами, передусім з державами створеної 1949 р. Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), куди входили країни Східної Європи та Азії, що стали на шлях соціалізму.

65. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.

1945-1955 – період відбудови в історії УРСР та СРСР, відновлення народного господарства, соц-культ. сфери, повернення до мирного життя. Під час 2СВ питання про повоєнні кордони У. вирішували держави антифашистської коаліції – СРСР, США, Велика Британія. 1943 – Тегеранська, 1945 – Ялтинська і Потсдамська конференції. Територіальні зміни: 16 серпня 1945 – рад.-пол. Договір: - лінія кордону пролягала за 5-6 км від «лінії кордону» на користь Польщі; - до Польщі перейшла значна частина укр. етнічних земель. Початок 50-х років – завершення формування кордонів. 29 червня 1945 – договір між СРСР і Чехословаччиною про злиття Карп.У. з Рад.У. 10 лютого 1947 – рад-рум договір: до УРСР відійшли Пн.Буковина, частина Бессарабії, юридично закріплено кордони, встановлені в 1940; 1954 – СРСР приєднав Крим до складу УРСР на честь 300-річчя Переяславської угоди, мотивуючи це рішення сусп-економ та територіальною близькістю, тісними госп та культ зв’язками між Кримом та У. Договори про врегулювання кордонів підписували представники союзного Наркомату закордонних справ, що свідчило про відсутність в УРСР самостійної зовн.політики.

Економіка: серпень 1946 –прийняття ВР УРСР Закону про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства У. на 1946-1950. Відбудова важкої промисловості (вугільна та металургійна пром, електроенергетика, транспорт, машинобудування) здійснювалася за рахунок легкої промисловості, виробництва товарів народного споживання, розвитку соц.сфери та с/г, науки та культури, які держава асигнувала за залишковим принципом. До поч.. 50-х років відновлено довоєнний рівень виробництва у вартісних показниках.

Між нар.д-ть: посилився вплив СРСР як країни переможиці на Світову політику. Завдяки цьому У. вийшла на зовн.політ. арену, що відкрило нові перспективи й мало велике значення для розбудови укр.держави.

Голод 1946-47: причини: посуха та неврожай 1946; зменшення посівних площ внасл.війни; нестача техніки, низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва, нестача спеціалістів, робочої сили.

Причини: екон.політика рад.керівництва в центрі і на місцях, яка нехтувала проблеми с/г; надмірно високі обсяги і плани заготівель хліба; посилення репресій проти укр.народу; експорт зерна до Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Сх.Німеччини в 1946.Наслідки: в 1946-47 від голоду померло 1 млн осіб.

66. Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки.

Одним із наслідків Другої світової війни для України було визнання міжнародним співтовариством нових кордонів СРСР на заході. Про це була укладена серія міжнародних договорів СРСР з Польщею, Чехословаччиною і Румунією щодо кордонів, якими було визнано входження їх колишніх територій, населених українцями, до складу СРСР та УРСР.
Нове розмежування кордонів супроводжувалось переміщенням великої кількості населення. Так, відповідно до підписаної ще під час війни угоди між урядом УРСР та прокомуністичним Польським Комітетом національного визволення, з Галичини, Волині, Рівненщини в Польщу було переселено 1944—1946 рр. майже мільйон осіб переважно польського населення. Цими роками до України з Польщі прибуло 520 тис. українців. Масові переміщення людей супроводжувались насиллям власних структур як з польського, так і з радянського боку.
Особливою жорстокістю відзначалась проведена поляками за згодою радянського уряду операція «Вісла» (квітень-травень 1947 р.), яка полягала в насильницькому виселенні українського населення з прикордонних з УРСР територій у західні райони Польщі, конфіскації майна українців, створенні на кордоні з УРСР своєрідної «санітарної зони».
У перші повоєнні роки почалося інтенсивне освоєння західного регіону України у промисловому плані. 1945—1946 рр. у Львові стали до ладу заводи електроламповий, інструментальний, сільськогосподарських машин та ін. 1949 р. на території західних областей діяло вже 2500 великих і середніх підприємств.
У післявоєнні роки в Західній Україні тривала примусова колективізація, яка була проведена в основному за 1948—1949 рр.

Ключовою ланкою у ланцюгу економічних перетворень стало сільське господарство, яке на початку 1950-х pp. перебувало у катастрофічному стані. Курс на реформування аграрного сектору було проголошено на вересневому (1953 р.) пленумі ЦК КПРС. Серед першочергових заходів щодо піднесення сільського господарства, здійснених з ініціативи вищого партійного керівництва у першій половині 1950-х pp., став перегляд заготівельних цін.

67. Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 1940-1950-х рр. Сталінські репресії.

68. Проблеми розвитку народного господарства України в середині 1950- І пол. 1960-х рр.

У середині 1950-х pp. Україна була вже могутньою металургійною і паливною базою СРСР. Особливого розвитку в республіці набули машинобудування, легка промисловість. Швидкими темпами велося будівництво електростанцій, потужність яких за п'яту п'ятирічку (1951—1955 pp.) зросла майже удвічі, збільшувався видобуток нафти і вугілля, обсяги продукції хімічного та нафтохімічного комплексу. У цей період було досягнуто найвищих темпів розвитку промисловості — понад 20% на рік. Час правління М. Хрущова був найдинамічнішим для розвитку української промисловості (для порівняння: темпи приросту промислової продукції у 1950—1965 pp. майже вдвічі перевищували показники за 1965—1985 pp.). Водночас із нарощуванням виробничих потужностей республіки давалися взнаки і негативні тенденції, що набували хронічних рис. Радянська індустрія щодалі відставала від промислово розвинутих країн світу, які активно впроваджували у виробництво досягнення науково-технічної революції, що базувалася на використанні нових, менш затратних матеріалів.

певні успіхи у розвитку всіх галузей промисловості ніяк не позначилися на підвищенні матеріального доброту населення, на поліпшенні умов життя та праці. За таких умов у середині 1950-х pp. радянське керівництво на чолі з М. Хрущовим проголосило курс на економічні реформи, які повинні були прискорити науково-технічний прогрес, структурні зрушення у технології, організації та управлінні виробництвом, розв'язати соціальні проблеми. Унаслідок переходу народного господарства на управління за територіальним принципом Україна, як і інші союзні республіки, отримала можливість більш чітко втілювати в життя власну економічну політику. Проте раднаргоспи виявилися неспроможними забезпечувати єдність технічної політики, комплексно вирішувати науково-технічні проблеми розвитку галузей, тому були відновлені союзно-республіканські та загальносоюзні міністерства. 2 жовтня 1965 р. Верховна Рада СРСР прийняла рішення про ліквідацію раднаргоспів.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте