Весь мій клас ,який спостерігав за цією дискусією розсміявся,чим і приволік увагу вчителів.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

-Десятий клас,заспокойтесь.Залишилось пів години і ви на три місяці забудете про школу,а зара майте повагу і постійте тихо.

На ці слова ми тільки посміхнулись,але взяли їх до уваги.До кінця дзвоника наш клас простояв мовчки.

Розділ 2 «Літо-найгірші дні мого життя»

Й шов перший місяць літа.Боже,якже скушно.Я давно прочитала усі шкільні підручники,по десятому разу перечитала всі книжки,що були дома.На двір я виходила лише вночі,тому що в цю пору людей набагато менше і я почуваю себе краще дивлячись на нічне небо.Зорі просто дивовижні,а у поєднані з повним місяцем їм просто немає рівних.Вони завжди наповняли моє серце радістю,як тільки я бачу їх мені відразу хочеться танцювати та посміхатись.Зірки місяць і Яна єдині хто бачив мою щиру,справжню посмішку за остані роки.

Мене часто провідувала Яна нам було про що поговорити.Ні вона незнала мене справжню,але я люблю її.Ми з нею завжди находили над чим посміятись.Вона,як і я комплексувала щодо своєї фігури,вона не розуміла,як можна сидіти дома цілими днями і непоправлятись.

-Ні,це зовсім не чесно!Ти сидиш дома за книжками і твоя фігура стає лише кращою,а я веду досить активний спосіб життя і ніякого результату.Ну чому?-з притворною обідою заявила вона.

-Все просто.Справа в тому,що я чарівниця)),-посміхаючись відповіла я.

За мить вся кімната наповнилась дзвінким,дівочим сміхом.Насправді все не так просто я прочитавши всі книги,взялась за своє тіло і годинами мучила себе вправами.Я не мучила себе дієтами,хоча дуже часто у мене не має апетиту і я цілий день можу лише пити чай і той без цукру.

-Ну так,звичайно.Чарівниця,а хто ж ще?- досі сміючись відповіла Яна.

-Я просто люблю помучити себе вправами,ось і всі чари,-намагаючись припинити сміх,від якого уже сльози виступали.

-Ти така класна,весела,красива пора б уже і хлопця собі знайти,-цілком серйозно заявила подруга.

-Ех,навіщо мені він,мені і одній добре,тим більше я надто ціную волю,-важко зітхнувши сказала я.

Я терпіти немогла коли вона починала говорити на цю тему.Яна була просто одержима думкою,що я самотня дівчина і страждаю від цього.А ще вона вважала себе зобов*язаною знайти мені того з ким я проживу довге і щасливе життя.Та я нехотіла і чути про це.Любов-надто небезпечне почуття і я боялась,що мені причинять біль,але Яні я про це неговорила.

-Ні,ні,ні ти повинна знайти хлопця,ти повина закохатись –це так прекрасно,-замріяно продовжувала свою улюблену тему Яна.

-Закохатись?Це вже ні!-від одної думки про любов по моїй спині пробігали мурашки.

-Але,Ання,це ж так чудово,-не залишала надії подруга.

-Щось сьогодні ти надто наполеглива і замріяна.Стій,невже ти…ти закохалась?!-Здивовано вигукнула я.

-Ну,розумієш…Взагалі він сам винен,-заявила вона.

-Чому він винен?-запитала я.

-А навіщо він такий красивий і добрий?-сказала вона уже тихішим і м*якшим голосом.

-Так і хто він такий?-з цікавістю запитала я.

-Женя вони недавно переїхали до нас,-почервонівши сказала Яна.

-Вони?Він і батьки?-здивувалась я.

-Так,а ще його брат,але я тільки раз з ними розмовляла і я подумала може ти допоможеш мені сподобатись йому?

-Я,але як.- я взагалі нерозуміла як я можу допомогти.

-Ти сміливіша за мене і можеш поговорити з його братом.

-З братом?-чесно кажучи я уже нічого нерозуміла.

- Так,розпитаєш більше про Женю у Саші,а я використовуватиму цю інформацію,ну будь ласка.-вона була настільки закоханою і вапевненою у цьому плані,що я незмогла відмовити.

-Добре,я попробую,-зітхнувши відповіла я.

-Дякую,дякую,дякую,- закричала вона і настільки сильно обійняла,що я ледь не задихнулась.

Розділ 3 «Знайомство»

Оскільки я від початку літа з будинку виходила лише в крайньому випадку,або лише вночі,то не дивно,що я незнала нічого про Сашу і Женю.Вони тоже немогли нічого про мене знати,якщо їм ніхто не розповів,хоча Яна сказала,що лише раз з ними говорила,а більше ніхто їм розказати неміг.Я довго думала як поговорити з Сашою,дивлячись на нічне небо,але нічого придумати немогла.Я вирішила прогулятись,оскільки місяць був повний було досить видно,що було дуже добре оскільки я боюсь темноти.Дивно?Ну можливо.Я настільки поринула в думки,що зовсім не дивилась під ноги,тому дуже швидко спіткнулась і уже приготувалась падати,але я не відчула твердої та холодної землі.Я відчувала тепло і ніжність,але що це?Наважившись я відкрила очі і побачила хлопеця.

При світлі місяця він був прекрасним.Каштанове волося чуть коротше середньої довжини,сірі очі виблискували сріблом,а ця усмішка,яка раптово з*явилась заворожувала та притягувала.

-З тобою все гаразд?-сказав він.

-Т-т-так,-перепинаючись відповіла я.

-Це добре,а то я переймався,-сказав він і подарував мені ще одну усмішку.

-Ти врятував мене,спасибі.

-Немає за що.Ти така легенька і маленька,що мені навіть приємно було тебе рятувати,-він сказав це настільки ніжно,що вперше я незмогла заперечити.

-Та ти перебільшуєш,-почервонівши відповіла я.

І раптом зрозуміла,що все ще знаходжусь в його обіймах.Це було неправильно,але заставити себе відійти я немогла.Це було жахливо мене притягувало,наче магнітом і він схоже відчував те ж саме,але мені потрібно було щось зробити.Та раптом він,наче прочитавши мої думки відпустив мене з великою неохотою,як мені здалось.

-Доречі,що така красива дівчина робить серед ночі на вулиці?-схоже його дуже це цікавило.

-Мені требало подумати,а ніч це найкраща пора,щоб зібратись з думками.А ти,що тут поробляєш?

-Неповіриш,але я тут по тих самих причинах,що і ти,-сказав він усміхнувшись.-Ми тут уже декілька хвилин розмовляєм,а ти навіть незнаєш,як мене звати.Я Саша.

-Приємно познайомитись я Аня,-невже він сам мене знайшов і я зможу поговорити з ним про Женю,але не сьогодні.-Я тебе раніше тут небачила.

-Ми недавно переїхали сюди з сім*єю,а ти живеш тут недалеко?

-Так мій будинок буквально за пару метрів.

-Дивно,я думав,що зі всіма сусідами по-вулиці познайомився.

-То ти живеш на цій вулиці?-Блін,мені Яна не казала,що вони так близько.

-Так зовсім недалеко,так чому я раніше тебе не бачив?

-Це,напевне,через те,що я рідко виходжу на двір вдень,-все ще червоніючи сказала я.

-Чому?Таку красу неможна приховувати від оточуючих,-Саша сказав це з таким серйозним тоном,що я нестрималась і розсміялась.

-Я сказав,щось смішне,-почекавши декілька хвилин, запитав він.

-Ні,вибач,але …-я незмогла доказати через його притворно обіджений вираз обличчя,мене охопив новий приступ сміху.

Саша подивившись на мене теж розсміявся.Намагаючись зупинити сміх я запитала:

-Чому ти смієшся?

-Твій сміх заразний.

Ми ще довго сміялись,нам було весело і я просто нерозуміла,що зі мною таке.Лягаючи у постіль я відчувала його обійми і чомусь мені здалось,що цей день запам*ятається назавжди.

Розділ 4 «Операція любов»

На наступний день я згадала,що зовсім забула про своє завдання,тому я мала зустрітись з Сашою ще раз.Чесно кажучи я досі незнала,як почати говорити про його брата,це здається неможливим.Так чи інакше мені требало виходити на вулицю і спілкуватись з оточуючими.Це складно для мене,але Яна моя найкраща подруга і я повинна її допомогти.Про вовка промовка,невстигла я подумати про це,як Яна зайшла в мою кімнату.

-Ти сьогодні рано,-здивовано сказала я.

-Ми повині встигнути все зробити,у нас багато справ,-перебираючи речі у моїй шафі відповіла вона.

-Яких справ?І до чого ми маємо встигнути,-нічого нерозуміючи,запитала я.

-Ання,це ж елементарно,-Яна говорила так,ніби пояснювала мені,що 2+2=4.

-Досить говорити загадками,поясни нормально.

-Ми повинні встигнути привести тебе впорядок перед зустріччю з ними.

-Але навіщо,я і так зможу поговорити з Сашою.

-Ти не розумієш,хлопцеві приємніше розмовляти з красивою дівчиною,одягнену у платтячко і з легким макіяжем,ніж з дівчиною,яка виглядає,як печерна людина,-пояснила вона.

-Ну спасибі за комплімент,значить я виглядаю,як печерна людина?-обурилась я.

-Я не це мала на увазі,ти прекрасна,але ти надто непримітна.

-Ну добре.Я вся в твої владі,-сказала я,зрозумівши,що іншого виходу у мене немає.

Яна довго перебирала мої речі,невдоволено фиркаючи.Невже все настільки погано?Я не стежу за тенденціями моди,але я була впевнена,що хоч декілька речей у моєму гардеробі пристойні.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология