Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

Професійний характер хронічних захворювань та отруєнь визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ України.

У разі виникнення підозри на захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з документами до головного спеціаліста з професійної патології міста, який направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з Переліком МОЗ.

На кожного хворого заклад складає повідомлення за формою П-3, яке протягом 3 діб після встановлення діагнозу надсилається:

· роботодавцю;

· відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби;

· закладу, який обслуговує підприємство;

· відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування захворювання протягом 10 робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування проводиться комісією у складі представників:

1) відповідної установи (голова комісії), яка здійснює державний санітарний нагляд за підприємством;

2) закладу, яке обслуговує підприємство;

3) підприємства;

4) профспілкової організації, членом якої є хворий;

5) відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Комісія з розслідування зобов'язана:

1) розробити програму розслідування причин виникнення професійного захворювання;

2) розподілити функції між членами комісії;

3) розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

4) провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання;

5) скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4

Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар області, на водному, повітряному, залізничному транспорті, Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, якому підпорядкована установа державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.

Акт розслідування причин захворювання протягом 3 діб після закінчення розслідування надсилається роботодавцем хворому та органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Перший примірник акта зберігається на підприємстві 45 років.

Роботодавець зобов'язаний протягом 5 діб після закінчення розслідування розглянути матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання захворюванням та про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСБК для розгляду питань подальшої його працездатності.

Реєстрація та облік захворювань ведеться:

- на підприємстві;

- у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду;

- в установах (закладах) служби;

- у лікувально-профілактичних закладах.

Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності

Технічні заходи -технічні засоби, що забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці, та пов'язані з впровадженням нового обладнання, пристроїв і приладів безпеки і безпечною експлуатацією засобів виробництва.

Нормативно-методичні заходи:

· розробка посібників і рекомендацій;

· розробка нормативно-правової бази з охорони праці на підприємстві;

· забезпечення програм і розробка методик навчання з питань охорони праці;

· розробка розділів охорони праці в посадових інструкціях, інструкціях за професіями;

Організаційні заходи:

§ контроль за технічним станом обладнання, інструментів, будівель і споруд;

§ контроль за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці;

§ нагляд за обладнанням підвищеної небезпеки;

§ організація навчання, перевірка знань з питань охорони праці і інструктажів робітників підприємства;

§ контроль за виконанням технологічного процесу відповідно до вимог охорони праці;

§ забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

§ забезпечення відповідними знаками безпеки, плакатами.

Санітарно-гігієнічні заходи:

1) контроль за впливом виробничих факторів на здоров'я працівників;

2) атестація робочих місць відповідно до їх нормативним актам з охорони праці;

3) планування заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці;

4) паспортизація санітарно-технічного стану умов праці.

Соціально-економічні заходи:

1) надання пільг і компенсацій працівникам, які працюють зі шкідливими і небезпечними умовами праці;

2) створення умов для економічної зацікавленості роботодавця і працівника у поліпшенні умов і підвищенні безпеки праці;

3) соціальне страхування працівників роботодавцем;

4) відшкодування роботодавцем працівнику збитків у разі каліцтва.

Лікувально-профілактичні заходи:

1) надання медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві;

2) контроль за здоров'ям працюючих протягом їхньої трудової діяльності;

3) проведення медичних оглядів працівників (попередніх та періодичних);

4) дотримання охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

5) відшкодування потерпілому працівнику витрат на лікування, протезування, придбання транспортних засобів та інші види медичної допомоги.

Наукові заходи:

1) прогнозування соціально-економічних наслідків нещасних випадків і аварій;

2) моделювання аварійних ситуацій і розробка заходів щодо їх відвернення;

3) плани локалізації і ліквідації аварії;

4) оцінка ефективності управління охороною праці;

Інформаційне забезпечення -інформаційна підтримка при проведенні нормативно-методичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних, соціально-економічних, наукових досліджень, спрямованих на збереження безпеки праці, здоров'я працюючих.

Принципи та види страхування

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

¨ паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

¨ своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

¨ обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе

¨ роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності;

¨ надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

¨обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

¨ формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

¨ диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

¨ економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

Види страхування

Враховуючи різноманіття об'єктів, що підлягають страхуванню, відмінності в обсязі страхової відповідальності і категоріях страхуваль­ників, всю сукупність відносин страхування можна поділити на п'ять наступних галузей: майнове страхування, соціальне страхування, осо­бисте страхування, страхування відповідальності, страхування підпри­єм­ницьких ризиків.

(Рис 1.)

Рис.1.- Основні галузі і види страхування

Об'єктами:

- майнового страхування є матеріальні цінності;

- соціаль­ного страхування — рівень добробуту громадян;

- особистого страхування — життя, працездатність і здоров'я громадян.

Об'єктами страхування відповідальності виступають обов'язки страхувальників виконувати договірні умови по поставках продукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкодуванню матеріальної чи іншої шкоди у випадку її нанесення іншою особою. Наприклад, якщо у випадку аварії власник транспортного засобу завдав шкоди майну і здоров'ю іншої особи, то в силу чинного законодавства про відшкодування шкоди він зобов'язаний сплатити відповідні витрати особі, що зазнала шкоди. При страхуванні відповідальності відшкоду­вання шкоди здійснює страхова організація. Такий же порядок чинний і при страхуванні відповідальності по погашенню заборгованості.

Об'єктом страхування підприємницьких ризиків є ризик неодер­жання прибутку чи настання збитків.

Ці галузі страхування відіграють істотню роль в забезпеченні безперервності і безперебійності суспільного виробництва.

Вони можуть охоплювати необхідним страховим захистом всі ланки народного господарства і життєвий рівень населення.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману