Будова і механізм дії ферментів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 11Следующая ⇒

Деякі ферменти є простими білками. До них належать ферменти, які каталізують реакції гідролізу. Інші, складні білки, містять два компоненти - білковий (апофермент) і небілковий (кофактор). Кофактор може бути простий (неорганічної природи, наприклад, Fe²⁺, Fe³⁺, Mn²⁺, Zn²⁺, Cu²⁺, Mo, Se), або складний (органічної природи). Складні кофактори називаються коферментами. Часто вони представлені вітамінами (В₁, В₆, В_С, В₁₂, Н), або до їх складу входять вітаміни (до НАД⁺, НАДФ⁺ - В₅, до ФАД, ФМН – В₂, до КоАSH – В₃).

Кофактор і апофермент можуть з’єднуватись міцними ковалентним зв’язком, або легко відокремлюватись і існувати самостійно. Кофактор, який міцно зв’язаний з апоферментом, називається простетичною групою. Каталітичну активність компоненти ферменту проявляють не поокремо, а лише в об’єднаній структурі, яка називається холоферментом.

Ферменти - це глобулярні білки. За розмірами вони часто значно перевищують речовину, яку перетворюють (субстрат). Безпосередня взаємодія між ферментом і субстратом під час каталізу відбувається в певній ділянці молекули - активному центрі. Кофактор входить до складу цієї молекулярної ділянки.

Багато ферментів не лише каталізують реакції обміну речовин, але і регулюють швидкість їх протікання. Такі ферменти називаються регуляторними. Вони містять ділянку зв’язування речовин-регуляторів, яка називається алостеричним центром (від грецьких слів “allo” i “stereos”, що означає - інший центр).

Ферменти, як і всі каталізатори, зменшують енергію активації реакції за рахунок утворення проміжного комплексу з субстратом перетворення. На відміну від процесів в неживій природі, в фізіологічних умовах це єдиний спосіб забезпечити протікання процесів. Ферментативний каталіз відбувається в декілька стадій. На першій стадії фермент (F) взаємодіє з субстратом (S), утворюючи фермент-субстратний комплекс (FS). На другій стадії відбувається активація субстрату у складі комплексу (FS*). На третій стадії активований субстрат в складі комплексу перетворюється в продукт (FP) і, нарешті, на четвертій стадії продукти реакції вивільняються, а фермент може здійснювати новий цикл перетворень:

F + S Û FS Û FS* Û FP Û F + Р

Фермент-субстратний комплекс нестабільний. В більшості випадків його неможливо виділити, а можна лише зареєструвати за допомогою фізичних методів дослідження швидких реакцій.

Молекулярні процеси, які відбуваються під час біокаталізу, досить детально вивчені. Розглянемо їх постадійно.

І стадія

Субстрат зближується з активним центром ферменту і орієнтується по відношенню до каталітичної групи. Відбувається зв’язування субстрату в активному центрі. Орієнтуюча група субстрату і зв’язуюча ділянка активного центру мають просторову і хімічну відповідність. Наприклад, фермент хімотрипсин, який розщеплює пептидні зв’язки, діє лише в тому випадку, коли карбонільна група пептидного зв’язку належить залишку ароматичної амінокислоти (триптофану, тирозину або фенілаланіну). Ці групи просторово відповідають гідрофобній “кишені”, щільно прилягають до неї і орієнтують поліпептидний ланцюг в активному центрі.

П стадія

Один з перших дослідників білків Е. Фішер вважав, що фермент “жорстко” відповідає за формою субстрату, як замок борідці ключа (модель “ключа і замка”). Але ця модель не пояснює механізму активації субстрату. Сучасна модель відповідності ферменту і субстрату (модель “руки і рукавички”) пояснює її так: фермент, зв’язаний з субстратом, деформується і пристосовується до нього, як рукавичка до руки. Виникає індукована відповідність між ферментом і субстратом. Напруження передається від ферменту до субстрату і комплекс переходить в активований стан (FS*). Енергія активації субстрату в цьому комплексі значно менша, ніж у відсутність каталізатора.

На Ш стадії відбуваються хімічні взаємодії між активованим субстратом і функціональними групами активного центру. Виділяють два види взаємодій: кислотно-основні і ковалентні. Кислотно-основні взаємодії здійснюють ферменти, в активних центрах яких містяться радикали амінокислот, що можуть виступати акцепторами або донорами протонів:

Ковалентні взаємодії, які можуть виникати між групами активного центру і субстрату, є нетривкими, але їх утворення приводить до розриву зв’язку в молекулі субстрату. Нестабільний новоутворений зв’язок легко гідролізується з утворенням продуктів.

Розглянемо хімічні взаємодії, які виникають при розщепленні пептидного зв’язку ферментом хімотрипсином. Цей фермент складається з трьох субодиниць: А, В і С. Хімічні зв’язки в активному центрі утворюють залишки гістидину-57 і аспарагінової кислоти-102 В-субодиниці і серину-195 С-субодиниці.:

Пептидний зв’язок субстрату утворює ковалентний зв’язок за рахунок атому С з атомом О серину активного центру. Така реакція відбувається легко завдяки тому, що Н гідроксильної групи серину сильно притягується до імідазольної групи гістидину (кислотно-основна взаємодія). Утворення фермент-субстратного ковалентного зв’язку приводить до розриву пептидного зв’язку і видалення першого продукту реакції зі звільненою аміногрупою:

Фермент-субстратний зв’язок легко піддається гідролізу з вивільненням другого продукту. У вільному активному центрі гідроген знову приєднується до серину. Дисоційована карбоксигрупа аспарагінової кислоти, можливо, посилює кислотно-основні взаємодії і сприяє виштовхуванню другого продукту з комплексу:

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте