Сутність феномену «Болонський процес»

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

	Початок процесу було покладено 19 червня 1999 р., коли представники 29 країн Європи прийняли Болонську декларацію. Вона стала зворотним пунктом у розвитку вищої школи Європи і засвідчила пошук спільного європейського підходу до вирішення загальних проблем вищої освіти.
		Основна мета Болонського процесу –підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти; підвищення ролі цієї системи у соціальних реформах.
		Інтеграційний процес містить дві складові:
		1. Формування співдружності провідних європейських університетів під егідою Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum).
		2. Об’єднання національних систем освіти й науки в європейський простір з єдиними критеріями та вимогами щодо якості освіти.
		Принципи Болонського процесу:

		На всіх етапах Болонського процесу було проголошено, що цей процес: § добровільний; § полісуб’єктний; § такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури; § такий, що не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи; § багатоваріантний; § гнучкий; § відкритий; § поступовий.
		Передумови Болонського процесу:

Основні завдання розвитку вищої освіти України

В контексті Болонського процесу

1. Забезпечення подальшого розвитку автономності та самоврядування у системі вищої освіти і науки.

Хронологія приєднання європейських держав до Болонського процесу

Основні документи Болонського процесу

Magna Charta Universitatum (Велика Хартія університетів), 18 вересня, 1988 рік, Болонья

У Хартії проголошено фундаментальні принципи, які повинні бути основою призначення університетів:

1. Університет – це автономний інститут в серці суспільства, що має особливу організацію внаслідок свого становища та історичного надбання. Він створює, оцінює і передає культуру за допомогою наукових досліджень і навчання. Щоб відповідати потребам суспільства, дослідження і навчання університети повинні бути морально та інтелектуально незалежними від будь-якої політичної й економічної влади.

2. Процеси навчання і досліджень в університетах повинні бути нероздільні, щоб навчання не відставало від мінливих суспільних потреб і прогресу наукових знань.

3. Свобода досліджень і навчання є основним принципом існування університету; і уряди, і університети в межах своєї компетенції, повинні забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу. Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет є ідеальним місцем спілкування професорів, готових до передачі своїх знань та добре забезпечених всім необхідним для цього, і студентів, які здатні і прагнуть збагатити свій розум цими знаннями.

4. Університет є довіреною особою європейських гуманістичних традицій, його постійною турботою є примноження знань. Для втілення свого призначення він, стираючи географічні і політичні бар’єри, підтверджує життєву необхідність для різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на одну.

Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25 травня 1998р.)

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману