Професійно-кваліфікаційні вимоги до працівників кадрових служб

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6

Реалізація кадрової політики та виконання основних функцій кадро­вої роботи вимагає висококваліфікованих, професійно здібних працівників служб персоналу. Так, у зарубіжних країнах, наприклад у США, з кожних

10 працівників 6-7 спеціалісти з психології, соціології, економіки або спеціалісти в галузі трудових відносин, методів ділової оцінки і навчання, аналітики робіт, вербувальники персоналу у вищих навчальних закладах, консультанти з планування кар'єри тощо. Так, у 500 найбільших компа­ніях і корпораціях США більше 30 % спеціалістів, зайнятих кадровою ро­ботою, мають найбільш високий рівень освіти -диплом магістра і докто­ра наук. При визначенні якісного складу кадрові їх служб необхідно врахо­вувати назву посад, передбачених для цієї служби. Згідно з класифікатором професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів встановлено такі носа їй для служби управління персоналом: директор з кадрів та со­ціальної політики, начальник відділу кадрів, спеціаліст по кадрах, менед­жер, завідуючий відділом персоналу і трудових відносин; інспектора підго­товки кадрів, інспектор по кадрах, табельник.

Кількісний та якісний склад служб управління персоналом визначається організаційно штатними структурами і статутом організації.

В тенденціях, які стали характерними для західних компаній, можна відмітити не тільки абсолютне, а й підносне зростання чисельності кадрових служб (1,0 1,2 % від кагальної кількості працюючих). Ефективність роботи кадрових служб і обмеження зростання кількісного складу пояс­нюються двома факторами: в) переведенням роботи з кадрами та сучасну інформаційно-технічну базу; б) розвитком управлінської інфраструктури,

яка допомакк у виконанні найбільш складної кадрової роботи. На підприємствах західноєвропейських країн у кадрових службах пропонують спеціалістів гуманітарного профілю і менеджменту. Працівники служби управ­ління персоналом зобов'язані:

- знати: трудове законодавство, методичні, нормативні та інші ма­теріали, які відносяться до особового складу; основи педагогіки, соціології
і психології праці, передовий закордонний і вітчизняний досвід у галузі

управління персоналом;

- володіти: сучасними методами оцінки персоналу; профорієнтацій­ною роботою; довготерміновим та оперативним плануванням роботи з
персоналом; регламентаціями функцій структурних підрозділів і працівників; спеціальними технологіями управління;

- мати: ясне уявлення про перспективу розвитку свого підприємства,
кон'юнктуру ринку праці, про основи наукової організації праці, вироб­ництва й управління; здібності до навчання, розвитку та постійного онов­лення професійних знань.

Для цього спеціалісти з управління персоналом повинні мати про­фесійні знання в галузі планування, розробки й аналізу альтернативних стратегій, прийняття рішень, ефективної комунікації, створення робочих груп, мотивації працівників, вирішення конфліктів.

У малих підприємствах, де кадрові служби як такі відсутні і їх функції виконує один-два працівники, ситуація з професійною підготовкою цих працівників дещо інша. Вони повинні мати універсальну підготовку з пи­тань кадрової роботи, щоб виконувати відповідні обов'язки. Менеджер з персоналу має бути провідником кадрової та соціальної політики, соціаль­ним лідером колективу, його моральним еталоном, самокритичним, мати високі моральні якості, виражену направленість на роботу з людьми і вміти вирішувати нестандартні управлінські проблеми, які не мають готових ре­цептів вирішення, пов'язаних з конкретними конфліктними ситуаціями, мислити масштабно, забезпечити позитивну самоорганізацію управлінсь­кої системи, підтримувати почуття власної гідності кожного працівника, ініціативу і творчий підхід до справи.

Головний менеджер в організації, що відповідає за людські ресурси:

- працює як повноправний член команди вищого керівництва орга­нізації;

— пропонує концепції та стратегії, які дають можливість створювати,
розвивати та постійно регулювати довгострокові програми в галузі людсь­ких ресурсів, такі як Програма управління персоналом, Програма компен­сацій, Система додаткових фінансових заохочувань, Програма розвитку
персоналу, Програма взаємовідносин на робочому місці та Програма уп­равління продуктивністю та ефективністю;

- стежить за узгодженістю програм у галузі людських ресурсів з орга­нізаційною культурою;

- проінформований про нинішні та майбутні, внутрішні та зовнішні
для організації події та проблеми, що виникають, та розуміє їх потенцій­
ний вплив на робітників;

—відстоює перед вищим керівництвом найбільш ефективні стратегії
використання людських ресурсів;

—є захисником професії менеджера з людських ресурсів та її профе­сіоналів. Відстоює важливість цієї сфери діяльності.

При підборі кандидатів на посаду керівників кадрових служб потрібно: вивчати особову справу претендентів та інші документи, думку колективу, проводити психологічні тести та оцінювати результати діяльності за останні 2-3 роки.

Отже, служби управління персоналом повинні бути укомплектовані спеціалістами, здатними успішно вирішувати широкий спектр питань діяль­ності підприємства і разом з іншими службами активно впливати на ефек­тивність роботи підприємства. Закордонний досвід показує, що керівник служби управління персоналом наділений широкими повноваженнями, є членом правління підприємства й активно впливає на його політику.

Діяльність працівників служби управління персоналу регламентуєть­ся посадовими інструкціями, розробленими відповідно до кваліфікацій­ного довідника посад службовців і затвердженого керівником підприєм­ства або структурного підрозділу.

Характер управлінської праці на відміну від праці робітника або спе­ціаліста полягає в тому, що крім рутинної роботи, яку виконує керівник, він ще несе відповідальність за роботу підлеглих, тобто займається плану­ванням, організацією їх роботи, мотивацією, контролем виконання тощо; відіграє різні ролі в процесі управління, відповідає за організаційну пове­дінку, формує стиль управління та організаційну культуру. І це не зале­жить від того, на якому рівні управлінської ієрархії він знаходиться або за яку сферу діяльності в організації він відповідає. Ця робота, як правило, не піддається безпосередньому контролю, але має дуже великий вплив на ефективність діяльності організації. Управлінська діяльність характери­зується великою мірою невизначеності і залежить від мистецтва менедж­менту. Стиль керівництва всіх менеджерів організації формує організаційну культуру, яка є ефективним інструментом управління людськими ресур­сами. Перехід до ринкових інструментів управління персоналом потребує відменеджменту організації командної роботи для розроблення стратегії, політики та вибору і адаптації цих інструментів; розроблення стратегії, структури управління, принципів роботи та політики у сфері людських ресурсів; складання плану реструктуризації.

В сучасних умовах є можливості поступового перетворення кадрових служб у центри управління персоналом, що дасть можливість розширити сферу їх діяльності.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология