Сади, ягідники, виноградники.

85. Ділянки під ферми згідно зооветеринарних вимог, вибираються з врахуванням:

виробничої зони;

механічного складу ґрунту;

розташування відносно населеного пункту;

південної експозиції схилу.

86. Елементи впорядкування території саду включають:

квартал, клітку, польові дороги, лісосмуги, польові стани, водні джерела;

бригадну ділянку, квартал, господарський центр, дороги, лісосмуги;

квартал, гуртові ділянки, систему загорожі, дороги.

87. Дороги на території саду поділяються на:

окружні, між квартальні;

магістральні, міжквартальні, окружні;

магістральні, міжквартальні, допоміжні.

88. Орні землі, високо і середньозабезпечені поживними речовинами, рельєф, ґрунти і інші умови яких в цілому відповідають вимогам культури, але є фактори, які знижують родючість відносяться до:

Першого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Другого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Третього класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Четвертого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

П’ятого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

89. Орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується чисельними негативними факторами; при сучасному використанні без проведення меліорації врожаї значно нижчі середніх, вирощування культури збиткове відносяться до:

Першого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Другого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Третього класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Четвертого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

П’ятого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

90. Непридатні під культуру орні угіддя, покращення яких або неможливе, або ж проблематичне за технологічними, природоохоронними і економічними мотивами відносяться до:

Першого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Другого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Третього класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

Четвертого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

П’ятого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

91. Земельні ділянки, які раніше оралися, а тепер через певні обставини більше 1-го року, починаючи з осені, не використовуються для посіву сільськогосподарських культур, і не підготовлені під пар, це:

Пасовище;

Сіножаті;

Перелоги;

Рілля.

92. Об’єктом внутрішньогосподарського землеустрою є:

існуючі та новостворені агроформування;

територія сільської (селищної) ради;

територія міської ради;

адміністративно-територіальне утворення;

територія населених пунктів.

93. Основними завданнями внутрішньогосподарського землеустрою є:

формування національної екологічної мережі шляхом розробки національних і регіональних схем землеустрою;

організація раціонального використання земельних ділянок для с/г виробництва;

розробка заходів щодо поліпшення с/г угідь, рекультивація порушених земель, захист земель від ерозії, підтоплення, заболочення, ущільнення відходами виробництва, інших негативних дій;

організація території рекреаційного призначення;

організація території населених пунктів.

94. Підготовчі роботи виконують:

камеральним методом;

польовим обстеженням;

частково камеральним методом, частково польовим обстеженням;

графічним способом;

обстежувальним методом.

95. При визначенні розмірів с/г підприємств враховують наступні фактори:

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення;

рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення;

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, зональні особливості організації сільськогосподарського виробництва;

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, зміни меж землекористування;

ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення, транспортні витрати і витрати часу на подолання відстані до земель інших землекористувачів.

96. При польових обстеженнях необхідно:

виявити земельні ділянки, які використовують на підставі відповідних правовстановлюючих документів;

встановити земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням;

встановити величину гумусового горизонту;

визначити висоту та діаметр дерев;

визначають можливість випасання худоби.

97. Результати польових обстежень відображаються на:

картограмі крутизни схилів;

черговому кадастровому плані;

кресленні польового обстеження;

картограмі агровиробничих груп ґрунтів;

викопіюванні меж сільських населених пунктів.

98. Основні вимоги до проектування полів сівозмін:

рівновеликість полів;

оптимальна форма полів;

співвідношення сторін полів;

різноманітність ґрунтового покриву;

компактність землекористування.

99. Недоліки землеволодінь і землекористувань:

черезсмужжя;

вкраплення;

далекоземелля;

нераціональний розмір землеволодіння і землекористування;

різноманітність ґрунтового покриву.

100. Елементи екологічної мережі:

природні ядра;

буферні зони;

екологічні коридори;

природно-сільськогосподарська зони;

агроландшафти.

101. Спеціалізація с.-г. підприємства впливає на:

розміщення і організацію їх території;

якість угідь;

на склад і площі угідь та сівозмін;

розміщення дорожньої мережі;

розміщення господарських центрів.

102. Обґрунтування розміщення земельних масивів здійснюється з урахуванням:

контурно-меліоративної організації території;

оптимального розміщення галузей у господарстві;

розташування магістральних та внутрігосподарських шляхів;

еколого-ландшафтних, господарських та соціально-економічних умов;

розташування господарських центрів.

103. Найкраща форма поля:

прямокутна;

багатокутна без гострих кутів;

трикутна;

у вигляді паралелограма;

квадратна.

104. Структурні сільськогосподарські підприємства і господарства, які спеціалізуються на виробництві тієї чи іншої продукції, являють собою:

виробничі підрозділи;

господарські двори;

бригади;

сервісні структури;

майновий комплекс.

105. Під час проектування доріг враховують такі питання:

густота та напрямок доріг;

місце проходження траси;

напрямок вітру;

властивості ґрунтів;

санітарно-екологічні умови.

106. Дороги поділяються на:

державні;

внутрішньогосподарські;

технічні;

сільськогосподарські;

прияружні.

107. Встановлення типів та видів сівозмін проводиться:

при інженерному облаштуванні території господарства;

в єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

при протиерозійному облаштуванні території господарства;

при складанні затверджених бізнес-планів;

при проектуванні польових доріг.

108. Заходи щодо трансформації угідь:

Агротехнічні;

Меліоративні;

Культуртехнічні;

Технічні;

Хімічні.

109. За призначенням лісосмуги поділяються на:

полезахисні, водо регулюючі;

вітроломні, продувні, ажурні;

прияружні, прибалкові;

водоохоронні;

навколо водойм і господарських дворів.

110. До кліматичних умов, які враховуються при внутрішньогосподарському землеустрої відносять:

теплозабезпеченість;

рух повітряних мас;

вологозабезпеченість;

сонячна радіація;

мікрокліматичні умови.

111. Рельєф місцевості характеризується:

ухилом місцевості;

довжиною і формою;

експозицією схилів;

механічним складом ґрунтів;

мікрокліматичними умовами.

112. Ґрунтове обстеження проводять з метою:

одержання інформації про якісний стан ґрунтів;

виявлення земель, які зазнають ерозії;

одержання інформації про кількісний стан;

виявлення забруднених земель;

виявлення малопродуктивних земель.

113. Відмітьте сільськогосподарські угіддя:

пасовища;

чагарники;

торфовища;

сади;

сінокоси;

114. Екологічно стійкими угіддями є:

рілля;

природні кормові угіддя;

ліси природоохоронного походження;

болота природоохоронного походження;

городи.

115. До деградованих земель відносять:

земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусів, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин;

земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами;

ґрунти, які характеризуються низькою родючістю, а їхнє господарське використання за призначенням є економічно неефективним;

землі з підвищеним ґрунтовим зволоженням, підвищеною трофяністю або які мають схильність до цього;

сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються з робочою метою.

116. Система протиерозійних заходів складається:

із різних видів лісомеліоративних заходів;

із гідротехнічних в комплексі з лісомеліоративними;

із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних;

із природоохоронних заходів;

із технічних заходів.

117. Лісосмуги проектуються:

перпендикулярно до напрямку переважаючого вітру;

вздовж напрямку переважаючого вітру;

по межах усіх полів;

вздовж магістральних каналів;

вздовж річок.

118. Камеральні роботи це –

збирання, систематизація, перевірка та вивчення природних, економічних, організаційно-господарських умов господарства;

вивчення території господарства з метою виявлення резервів підвищення ефективності використання земель і допустимої інтенсивності використання в протиерозійному відношенні, а також першочергового розміщення протиерозійних заходів на території господарства;

вивчення і систематизація нормативно-правової бази;

вивчення території земель сільської ради;

вивчення території сільського населеного пункту.

119. Невідповідність складу і співвідношення угідь спеціалізації господарства, складу і розмірам галузей у ньому - це:

нераціональний розмір землекористувань;

нераціональна структура угідь у складі землекористувань;

ламаність меж;

далекоземелля;

вкраплення.

120. Техніко-економічні показники проекту внутрішнього господарського землеустрою включають:

характеристику виробничого напряму с/г підприємства;

інформацію про розораність і лісистість території;

інформацію про освоєння та поліпшення угідь;

характеристику населених пунктів;

інформацію про загальну площу земель та с/г угідь, у т.ч. ріллі.

121. Проблема оптимального співвідношення природних і господарських угідь включає такі завдання:

визначення територій з особливим режимом використання та охорони;

визначення оптимального співвідношення угідь;

встановлення мінімально необхідної площі окремої ділянки з природною рослинністю;

планування оптимальної екологічно безпечної територіальної структури угідь;

перерозподіл земель між сільськими радами та с/г підприємствами.

122. При розміщенні виробничих центрів враховують:

розташування господарських центрів;

розташування гідротехнічних протиерозійних споруд;

розташування тваринницьких ферм;

розташування вуличної мережі;

розташування підприємств з переробки с/г продукції.

123. До екологічно нестійких чинників в агроландшафтах відносять:

ерозійні процеси, що перевищують допустимі норми;

створення життєвого простору для флори і фауни;

високу розораність території;

врегулювання поверхневого стоку;

забрудненість ґрунтових та поверхневих вод.

124. Організація угідь при складанні проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

у складанні схеми чергування культур в сівозміні;

у визначенні режиму території.

125. До сільськогосподарських угідь належать:

ліси;

перелоги;

ягідники;

хмільники;

126. При організації угідь вирішуються питання:

встановлення складу і площі окремих угідь;

розміщення угідь;

проектування полів сівозмін.

127. До багаторічних насаджень відносять:

чагарники;

ягідники;

плантації шовковиці.

128. Як поділяються кормові угіддя:

культурні;

багаторічні;

поліпшені.

129. Встановлення типів та видів сівозмін проводяться:

при інженерному облаштуванні території господарства;

в єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

при протиерозійному облаштуванні території господарства;

при складанні затверджених бізнес-планів.

130. Заходи щодо трансформації угідь:

агротехнічні;

меліоративні;

культуртехнічні;

технічні.

131. При організації угідь, в проекті внутрігосподарського землеустрою, забезпечується:

раціональне використання виробничих центрів та підрозділів;

комплекс протиерозійних заходів на території господарства;

раціональне використання кормових угідь та їх поліпшення;

раціональне використання усіх земель господарства відповідно до їх природно-кліматичних умов, економічних та екологічних інтересів виробництва.

Трансформація угідь це -

видозміна угідь;

встановлення їх складу та виду;

здійснення природоохоронних заходів.

133. Трансформація угідь проводиться в напрямках:

здійснення природоохоронних заходів;

підвищення інтенсивності використання сільськогосподарських угідь шляхом переходу з більш продуктивних в менш продуктивні;

підвищення інтенсивності використання сільськогосподарських угідь шляхом переходу менш продуктивних в більш продуктивні (пасовищ в ріллю).

134. Організація угідь при складанні проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

у схемі чергування культур в сівозміні.

135. Від чого залежать обсяги трансформації угідь:

ґрунтів та рельєфу;

наявності вкраплених контурів;

від матеріально-технічного забезпечення всіх галузей сільськогосподарського виробництва.

136. З якою метою проводиться трансформація угідь:

збільшення площ населених пунктів;

створення великих масивів однорідного використання;

збільшення площі більш цінних угідь.

136. Критерієм економічної доцільності трансформації угідь є:

збільшення валового доходу;

збільшення чистого прибутку;

збільшення площі орних земель.

137. Тип сівозмін визначає:

її виробниче призначення та вирощування певної продукції;

співвідношення сільськогосподарських культур та парів.

138. Сівозміна в якій вирощують переважно зернові, технічні культури та картоплю це:

Кормова;

Польова;

Ґрунтозахисна;

Спеціальна;

139. Сівозміна, в яких на одному або двох полях вирощують сільськогосподарські культури для заорювання в ґрунт зеленої маси це:

Травопільна;

Ґрунтозахисна;

сидеральна.

140. Перерахуйте види польової сівозміни:

прифермерська;

сінокосо-пасовищна;

парозернопросапна;

зернопросапна.

141. Перерахуйте типи сівозмін:

овочева, кормова, ґрунтозахисна;

польова, кормова, комбінована;

спеціальна, кормова, польова.

142. Овочеву сівозміну розміщують:

поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів;

на кормових угіддях;

на південних схилах;

поблизу населених пунктів і водних джерел.

143. Кормову сівозміну розміщують:

на південних схилах;

на кормових угіддях;

поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів.

144. Перерахуйте види кормової сівозміни:

сінокосо-пасовищна;

прифермерська;

парозернопросапна.

145. Система запроектованих сівозмін повинна передбачати вирішення таких завдань:

виконання бізнес-планів щодо виробництва продукції;

правильне чергування культур;

дотримання законодавства України.

146. Показники обґрунтування проекту організації угідь та сівозмін:

відповідність проекту вимогам найбільш повного і правильного використання землі;

відповідність проекту організації угідь та сівозмін вимогам систематичного підвищення родючості ґрунтів;

підвищення продуктивності тваринництва;

складання схем транспортних зв’язків;

дотримання санітарних вимог.

147. Основні вимоги до проектування полів сівозмін:

рівновеликість полів;

оптимальна форма полів;

співвідношення сторін полів;

різноманітність ґрунтового покриву.

148. Найкраща форма поля:

прямокутна;

багатокутна без гострих кутів;

у вигляді паралелограма;

трикутна.

149. Рекомендовані співвідношення полів сівозмін і робочих ділянок:

2:5;

3:1;

1:10;

1:2.

150. Поля сівозмін та робочі ділянки повинні бути:

відповідати визначеним сівозмінним масивам;

не рівновеликі та прямокутні;

однорідними за своїми агрофізичними та ландшафтними властивостями;

відповідати умовам використання земельних паїв членів колективу.

151. Система протиерозійних заходів складається:

із різних видів лісомеліоративних заходів;

із гідротехнічних в комплексі з лісомеліоративними;

із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних.

152. Динамічною сівозміною називають:

запільні ділянки;

сівозміни, культури яких чергуються в часі;

сівозміни, культури яких чергуються в просторі і часі;

ділянки постійного залуження.

153. На території сівозмін розміщують:

поля сівозмін, робочі ділянки;

польові стани;

польові дороги, лісосмуги;

квартали.

154. Польові дороги поділяються на види:

магістральні і головні;

з твердим та польовим покриттям;

районні та місцеві;

магістральні, лінії обслуговування, допоміжні.

155. За функціональним призначенням та умовами розміщення захисні лісові смуги поділяються:

полезахисні;

прибалкові;

комплексного використання;

снігозатримуючі.

156. Упорядкування території сівозмін повинно сприяти:

зменшенню капітальних вкладень, пов’язаних з обладнанням території;

запобіганню ерозії;

покращенню умов проживання людей.

157. Рівновеликість полів має важливе виробниче значення:

рівномірне завантаження робочої сили;

забезпечує постійність посівних площ;

підвищення урожайності.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?